Railwayclub.info main
Welcome, Guest. Please login or register.
Did you miss your activation email?
19.09.17 , 23:09

Login with username, password and session length
Home | Help | Search | Login | Register | References | Blogs | Contact Information

railwayclub.info: train travel answers, travel deals

  discussion

    Тамбур

      Travelogues

        З Ужгорода до чорноморського узбережжя Болгарії (липень 2014)

Pages: [1] 2 3
Reply | Print
Author Topic: З Ужгорода до чорноморського узбережжя Болгарії (липень 2014)  (Read 11207 times)
azh
Active user

Posts: 173


View Profile
« on: 20.07.14 , 11:07 »
Share Reply with quote

Основним недоліком пропонованих турфірмами варіантів автобусного добирання до чорноморських курортів Болгарії є необхідність близько доби (у тому числі вночі) сидіти в тісному салоні автобуса. Таке не кожному подобається, тому пропонуємо звіт про наш досвід добирання до болгарського  узбережжя. Літо ще в розпалі – може, хтось зацікавиться.

Маршрут подорожі Ужгород – Виноградів – Неветленфолу (Дяково) – Халмеу – Сату-Маре – Бухарест – Келерашь (Călăraşi) – Силістра – Варна – Кранево.
Зворотний маршрут – ті самі пункти у зворотному порядку.
Дати подорожі 1–14 липня 2014.
Кількість подорожніх – двоє.
Багаж – один трохи більший і один менший рюкзаки, пляжні парасольки.

Курси валют:
1 євро » 16 гривень
1 євро = 4.38 румунських лей (в обмінному пункті в Сату-Маре).
1 євро = 1.95 болгарського лева
(курс обміну в Силістрі 1.94, у Краневі 1.90, в Албені 1.85).
1 долар = 1.42 болгарського лева
(курс обміну в Силістрі 1.40–1.42, у Краневі 1.36).

Візи шенгенські багаторазові. В'їзд у Болгарію за цими візами дозволений. Транзит через Румунію за такими або за болгарськими візами – дозволений до 5 днів (не маю точних даних, але думаю, що день приїзду і день від'їзду рахуються як два дні).  Жодних проблем при проходженні прикордонного контролю не було.

Старт з Ужгорода вранці 1 липня (7 год 20 хв) автобусом "Ужгород–Івано-Франківськ" до Виноградова – 2 по 45 гривень (у касі). Автобус спізнився ще в Ужгороді хвилин на 30 (зі слів водія, в його мобільному телефоні автоматичний вибір оператора, у прикордонному місті він автоматично перемкнувся на словацького оператора й автоматично перевів годинник на 1 год назад). Водій попався дивний – не знав дороги, довго блудив у Мукачеві, але до Виноградова прибув навіть з деяким випередженням близько 10 год 30 хв за рахунок радикального скорочення часу стоянок у Мукачеві й Берегові.

Виноградів – Дяково (Неветленфолу). Автобус об 11.45. Купили 2 квитки в касі по 9.85 гривень. Потім підійшов водій, сказав, що автобуса не буде, бо несправний. Поговоривши з нами, водій вирішив узяти інщий автобус у знайомого. Автобус виїхав об 11.35, потім стояв ще 15 хв біля базарчика в центрі, збирав людей. Привіз нас у с. Чепа, там пересадив у інший автобус,  який довіз нас до Дякова. Ніяких грошей додатково не брали. – Сумарно близько 1 год.

Дорога між Виноградовом і Дяковом жахлива, але автобус ("ПАЗ" чи щось подібне) справлявся непогано. Легковою машиною не рекомендується.

(З точки зору географії виглядає привабливішим вийти у Вилоку, не доїжджаючи Виноградова, але там можна розраховувати хіба що на попутний транспорт або таксі до Дякова. Тому було вибрано Виноградів з непоганим стикуванням у часі. До речі, це єдиний автобус до Дякова).   

Перехід Дяково–Халмеу виключно автомобільний. Треба проситися до когось у машину. Це вдалося дуже швидко – з допомогою знайомого дяківчанина та нашого прикордонника ми підсіли в авто до двох румунів. (Нам пощастило, бо в порівнянні з минулими роками потік машин значно скоротився через обмеження на вивезення бензину). Кордон пройшли швидко.

У Халмеу дорога від кордону роздвоюється, на перехресті ми і вийшли. Ліворуч – напрям до центру села й автобусом до Сату-Маре. Праворуч – до залізничної станції, якщо до Сату-Маре їхати поїздом. Ми пішли на поїзд (близько 1.5–2 км), бо нам потрібно було на залізничний вокзал у  Сату-Маре. Однак, поїзда Халмеу – Сату-Маре, анонсованого на 15.16 по буднях на розкладі на станції і на сайті Deutsche Bahn, не було (причин ми не з'ясовували), ми повернулися на трасу і незабаром сіли на автобус "Порумбешть–Халмеу–Сату-Маре" (№ 79), який хвилин за 40 привіз нас до Сату-Маре. Ціна одного квитка – 8 лей.

(Для допитливих – вартість залізничного квитка за цим маршрутом 4.40 лея, гарна нова електричка йде 31 хвилину за розкладом, але чекати на наступний поїзд о 17.30 було нерозумно, бо встигнути з  нього на бухарестський поїзд о 18.05 практично нереально; з власного досвіду – румунські поїзди дуже часто спізнюються, частіше, ніж у нас).

Прибули в Сату-Маре близько 16 год 40 хв. Кінцева зупинка автобуса – біля віадука, недалеко від центру. Вийшовши з автобуса, потрібно пройти трошки назад і ліворуч, буде видно великий гарний собор. Треба йти до собору, він розташований на краю невеликого парку в центрі міста. Потрібно пройти повз собор через парк (вздовж). До речі, у парку, справа від центральної алеї, якщо йти від собору, є пам'ятник Тарасові Шевченку. Другим кінцем парк виходить на площу з пам'ятником воїнам. Тут (не доходячи до пам'ятника) треба звернути на світлофорі праворуч і, йдучи лівим боком вулиці (перейти), дійти до парку, біля якого поворот ліворуч – до вокзалу. Дорога від собору до вокзалу займає близько 20 хв (не поспішаючи). Вокзал по-румунськи – "Gara". Вартість таксі від зупинки автобуса до вокзалу (за словами водія автобуса) – 5 лей. Оскільки у нас було трохи часу і дорогу до вокзалу ми в основному знали, то ми подивилися трохи місто – йдучи від собору до площі, звернули ліворуч, зайшли у греко-католицьку церкву, біля неї на будинку навчального закладу побачили меморіальну дошку місцевому українському культурному діячеві Іванові Федькові, поміняли гроші (у круглому високому будинку в центрі повно обмінників, курси нормальні), вийшли до площі з пам'ятником воїнам і пішли до вокзалу.

Поїзд Сату-Маре–Бухарест. Основна (нічна) ділянка шляху. Відхід о 18 год 05 хв. Кушетковий вагон з купе на шістьох, ми були весь час самі в купе. Квитки куплено наперед (29 червня) через інтернет на сайті румунської залізниці CFR. Оплата карткою Укрсиббанку в гривнях. Ціна 273.41 леї за два квитки (з урахуванням знижок за купівлю заздалегідь і за купівлю через інтернет; повний тариф 312 лей). 

При посадці провідник навіть не дивився в паспорти (квитки іменні). Поїзд у Сату-Маре має всього 4 вагони. Іде він дещо кружним шляхом – через Орадю, і частину вагонів чіпляють в Ораді і в Клужі. Провідник володіє англійською, принаймні базовим лексиконом. Їхали в купе самі. Чисто, акуратно, хороша вентиляція, не гаряче. Замість 9 год 30 хв за розкладом поїзд прибув до Бухареста десь близько 11 год.

2 липня. У Бухаресті дуже довго чекали на тролейбус № 85 до Gara Obor. Квиток на 4 поїздки – в кіоску на зупинці за 6.80 лея (одна поїздка – 1.70). Квиток – пластикова картка, яку треба притиснути до автомата у тролейбусі. Щоб активувати проїзд другого пасажира, треба натиснути на автоматі справа кнопку з цифрою "2". Якщо я правильно зрозумів, то один раз притиснути картку, потім натиснути кнопку і ще раз притиснути картку. Квитки часто перевіряють (у нашому тролейбусі – двічі. Перший контролер пояснив, що я активував тільки один проїзд, а не два. Контролер англомовний з хорошою англійською). Час переїзду – близько 30 хв. У тролейбусі є табло, що показує наступну зупинку. Попередня зупинка (перед Gara Obor) – "Şoseaua Pantelimon". Прибули на східний вокзал Gara Obor о 12.05, поруч з ним є автовокзал (autogara), звідки автобус на Келерашь був о 12.15.

Автобус Бухарест–Келерашь. По 20 леїв за одного. Оплата у водія, квитки видають. Автобус невеликий, пасажирів на 20. Тривалість – близько 2 год 10 хв.

Прибуття в Келерашь на Autogara Orizont (висадка не на самій автоґарі, а прямо на проспекті, яким їхати далі, не переходячи вулиці в напрямі до центру). Автобус до центру без номера. Проїзд – 2 леї за одного. В автобусі кондуктор. Їхати треба дві зупинки. Вихід на перехресті з вулицею Ероїлор. Від зупинки пройшли зовсім трошки назад, на перехресті стоїть обласний суд (Tribunalul), повернули на південь (ліворуч, якщо ми верталися, і праворуч – якщо за рухом автобуса) і пішли вулицею Ероїлор. Пройшли зовсім недалеко. Основний орієнтир – лікарня (Spital). Лікарня з лівого боку вулиці, а напроти неї – зупинка автобусів на Кічу (Chiciu, там пором через Дунай, по-румунськи "бак" – bac). Там ще великі бетонні букви "Zoo". Відправлення автобусів на Кічу – о 7.00, 9.00, 11.00, 13.00, 15.00, 17.00. Ми прибули на зупинку біля 14.25, поспішали на автобус Силістра–Варна о 16.30. Спитали вартість таксі до Кічу – 20 леїв. Вирішили чекати 30 хв автобуса.

Автобус Келерашь–Кічу – 2 леї за одного.  На автобусі пише "Spital– Chiciu". Їхати близько 15 хв (шпиталь практично на виїзді з міста). По дорозі – одна зупинка. Орієнтир – зліва приблизно за 1 км до порому – великий циліндричний резервуар для нафтопродуктів. Від цього місця на трасі – 2 покажчики з віддаллю до порому. 

Дуже вдало встигли на пором. Добігали, він уже відходив. Пором невеликий, десь на 16–20 легкових автомобілів. Безкоштовний для пішоходів. Біля кас можуть стояти румуни і "розводити" туристів, кажучи, що для пішоходів плата по 2 леї. Нас самих так розвели торік при добиранні у зворотному напрямі (очевидно, так само надурили й авторів "Lonely Planet", бо там також вказано платний перехід для пішоходів). Пливе близько 25–30 хв.

Висадка з порому на правому березі Дунаю, на румунській території (належить до муніципалітету Остров, хоча самого міста зовсім не видно). Місто, яке добре видно справа, – болгарська Силістра. Пройшовши менше кілометра (віддаль трохи змінюється, бо є кілька пристаней порому для різних рівнів води в Дунаї), виходмо на прикордонний пункт контролю Остров–Силістра. Перевірка спільна, в одному приміщенні румунський і болгарський прикордонники. Кілька хвилин –  і ми в Болгарії.

Біля самого кордону є обмінні пунrти, там нормальний курс для євро 1.94, гірший для долара 1.40–1.41, але ми поміняли в обмінному пункті трохи далі на тій же вулиці Дръстър 300 доларів по 1.42. Рухатися треба в основному прямо на захід, по вулиці Дръстър, потім по вулиці Цар Симеон до автовокзалу ("автоґара"), йти треба з півгодини. У нас була карта, тому йшли не основними вулицями, але це дороги не скоротило. Швидко пройшли через місто до автовокзалу, встигли на 16.20.

(Теоретично можна спробувати не йти майже через ціле місто до автоґари, а зупинити автобус на Варну на одній з автобусних зупинок у південному напрямку, автобус їде по вул. Добрич. Ми цього не робили, бо не були впевнені в тому, який саме автобус буде на Варну і чи стає він на таких зупинках).

Автобус Силістра–Варна о 16 год 30 хв (перевізник – компанія "Каліпетрови") – по 10 левів за одного. Водій гнав, як навіжений, створив дві аварійні ситуації – кудись поспішав. Автобус їде без заїзду в Добрич. Прибули до Варни на центральний автовокзал близько 18.20.

(У Варні, крім центрального автовокзалу, є ще менший – "частна автоґара Младост". Якщо комусь надто довго чекати потрібного йому рейсу на центральному автовокзалі, можна спробувати "Младост". Вийшовши з головного входу автовокзалу на бульвар Владислав Варненчик, треба пройти ліворуч до першого ж перехрестя, перейти через названий бульвар і пройти далі вуличкою хвилин 5. Там є чимало рейсів, у тому числі по узбережжю, ціни приблизно такі ж).
 
18.45 Варна – Кранево (заявленого в інтернетному розкладі http://avtogari.info/ автобуса на 18.30 не було, але стояв автобус "Варна–Шабла", який відправився з центрального автовокзалу о 18.45) – 2 по 4 леви. Прибуття в Кранево близько 19.15

Сумарно дорога Ужгород – Кранево – по 50 Є за одного


Зворотний шлях:

13 липня
7.45–8.20 Кранево – Варна (автобус із Шабли) – по 4 леви за одного

(Якщо їхати вранці, то краще виходити на зупинку на шосе і підсідати на транзитні автобуси, яких значно більше, ніж прямих Кранево–Варна – див. http://avtogari.info/)
 
9.00–11.15 Варна – Силістра  (автобус, перевізник "Хари 3") – по 10 левів за одного. Також без заїзду в Добрич. Ми вийшли на початку Силістри, біля перехрестя вул. Добрич і вул. 7 Септември. До кордону зовсім близько – праворуч, потім ще раз праворуч. На вулиці 7 Септември по дорозі до кордону є супермаркет "Лідл".

Перехід  кордону – 10 хв.

12.30–13.10 Пором по румунській території через Дунай – безкоштовно. Довелося трохи почекати, поки зібралася достатня кількість машин. Тривалість самого переїзду – близько 30 хв

13.30 Мікроавтобус від порому до околиці міста Келерашь (напис на автобусі "Chiciu – Spital"). Час відправлення – о 7.30, 9.30, 11.30, 13.30, 15.30, 17.30. Ціна – 2 по 2 леї. На кінцевій зупинці (шпиталь) перед виходом спитали "автоґара Орізонт?" Отримали відповідь, що треба доплатити ще по 2 леї за кожного (румунської практично не знаємо, але суть зрозуміли точно). Доплатили, отримали квитки. Не виходячи з автобуса, проїхали далі від шпиталю до автовокзалу "Орізонт" – ще 2 по 2 леї. Пощастило. Не тягнулися з рюкзаками по спеці.

14.00 Автобус Келерашь – Бухарест  – 2 по 20 лей. Прибуття на Autogara Obor близько 15.45

Бухарест. Тролейбус № 85 Autogara Obor – вокзал – оплата купленою перед тим карткою – 2 по 1.70 лей.

Поїзд Бухарест – Сату-Маре
18 год 40 хв. Кушетковий вагон. Нижні місця. Квитки куплено наперед (29 червня) через інтернет на сайті румунської залізниці CFR. Оплата карткою Укрсиббанку в гривнях. Вартість  255.08 леїв за два квитки (з урахуванням знижок за купівлю заздалегідь і за купівлю через інтернет; знижка більша при більш ранній купівлі квитків). Цього разу поїзд спізнився менше – всього на півгодини (замість 9.30 прибули дось близько 10 год).

14 липня. Сату-Маре.  Пішки до кінцевої зупинки приміських автобусів (під самим віадуком, через дорогу від того місця, де нас висадили 2 липня). Розкладу на зупинці немає. Мали розклад з інтернету (http://www.autogari.ro/). Автобус Сату-Маре–Халмеу (№ 63), виїзд об 11.00 – по 8 леїв за одного. Дорогою зрозуміли, що є зупинки і ближче до вокзалу, зокрема, біля церкви, яку видно з вокзалу (не плутати з собором у центрі міста). Автобус приміський, зупиняється скрізь.

Зупинок у Халмеу кілька, ключове слово для водія "фронтьєра" – кордон. Пішки до кордону – хвилин 10–15.

Переїзд через кордон – проблема. За півтори години проїхали три легкові авто (ми підсіли у третє). У вантажні "каміони" ми не просилися, бо там довша і складніша процедура проходження кордону – можна застрягнути надовго. Якщо в минулі роки нам допомагали підсісти в авто румунські прикодонники (тоді машин було повно, але зупинялися вони неохоче), цього разу так не було. Нас підібрав румунський угорець, який трохи говорив по-англійськи. Він довіз нас до розвилки у Дякові – там, де дороги розходяться на Вилок і Виноградів.

Нам було байдуже, куди їхати – на Вилок чи на Виноградів, аби до ужгородського шосе. Але місцева жінка підказала, що через кілька хвилин (14.30) буде робітничий автобус на Виноградів, що було рідкісною удачею, бо іншого регулярного сполучення там, як я зрозумів, практично нема. Ми стали за розвилкою в напрямі на Виноградів (як нам порадили) і були шоковані, коли автобус "ПАЗ" повернув у напрямі на Вилок. Ми розгубилися і думали вже зупиняти щось інше, але інша жінка пояснила нам, що автобус на Виноградів таки буде. Дійсно, він повернувся і поїхав (узявши нас) на Виноградів. Як виявилося, просто збирав людей на зупинках по селу. Плата (для нас) – по 10 гривень за одного.

У Виноградові нас висадили біля заводу (назви не пам'ятаю). До автовокзалу довелося йти пішки вулицею під назвою Мала Польова. Вона виявилася такою довгою, що дружина назвала її "Велика Житомирська" – близько 200 номерів будинків. Автобус Виноградів – Ужгород був о 15.45 – близько 40 гривень за одного.

Прибули до Ужгорода близько 18.30.

Сумарна вартість Кранево – Ужгород – по 48 Є на одного.

Висновок.
З усіх випробуваних раніше варіантів подорожі на болгарське узбережжя Чорного моря цей виявився оптимальним з точки зору комфорту нічного переїзду, стикування транспорту (за винятком непередбачуваних варіантів на переході українсько-румунського кордону) і ціни. Він цілком придатний для подорожі з метою чисто пляжного відпочинку, без зупинок для оглядин дорогою – як у даному випадку, коли ми були обмежені в часі. З огляду на ненадійність переходу Дяково–Халмеу, очевидно, на майбутнє варто спробувати перехід Солотвино–Сіґет (звідти теж є непоганий нічний варіант до Бухареста). Сподіваюся, що втрата у віддалі на нашій території (з Ужгорода до Солотвина – добрячий гак убік від напряму маршруту) скомпенсується за рахунок зменшення втрат часу на сам перехід кордону (там він пішохідний) і за рахунок усунення аналогічного "гака" по румунській території (на Орадю).

Для тих, хто бажає дорогою відвідати цікаві міста Румунії (Брашов, Сібіу, Сіґішоара,...), як показує наш досвід минулих років, оптимально комбінувати короткі кількагодинні переїзди по Румунії здебільшого автобусами з ночівлею в недорогих гостелах і пансіонах трансільванських міст. Тоді подорож довша, але така в неї мета.
 
Logged
Megapups
Active user

Posts: 11311


View Profile
« Reply #1 on: 20.07.14 , 13:07 »
Share Reply with quote

Дуже цікава розповідь
Logged
student17
Active user

Posts: 166


View Profile
« Reply #2 on: 20.07.14 , 14:07 »
Share Reply with quote

Схожим маршрутом повертався з Чорноморця (кордон Болгарії і Туреччини). Румунська частина маршруту вийшла  не надто бюджетною, тому для  варіанту, коли необхідно перескакувати з поїзда на наступний поїзд, я б її не використовував. А от якщо включити в маршрут перегляд попутних міст, то тоді звичайно варто так їхати.
Особливі враження залишилися від поїзда Бухарест - Сату-Маре (я сідав в Брашові). Можливо якщо їхати самим в купе так як ТС, то це і не погано, мені "пощастило" і купе було повне - цілу ніч спати на сидінні, яке не відкидається і ще й не надто мягке - задоволення співставиме з тривалою поїздкою в "Еталоні". Ну і в мене не виникло жодної проблеми з перетином кордону в Халмеу, на кордоні перший же українець (умовно, тому, що по угорськи він значно краще розмовляв ніж по українськи) взяв в авто і довіз до Берегово.
Logged
opex
Active user

Posts: 11097


View Profile
« Reply #3 on: 20.07.14 , 14:07 »
Share Reply with quote

Прикольно :) Дякую, пізнавально.
Я два рази їздив до Бургаса, перший автобусом - все таки на Румунію подивитись, але більше одного ні. Другий раз літаком.
Logged
azh
Active user

Posts: 173


View Profile
« Reply #4 on: 20.07.14 , 14:07 »
Share Reply with quote

Особливі враження залишилися від поїзда Бухарест - Сату-Маре (я сідав в Брашові). Можливо якщо їхати самим в купе так як ТС, то це і не погано, мені "пощастило" і купе було повне - цілу ніч спати на сидінні, яке не відкидається і ще й не надто мягке - задоволення співставиме з тривалою поїздкою в "Еталоні".

Нам теж доводилося їздити кілька років тому в повних сидячих купе 2 і 1 класу вночі на ділянках "Сучава--Манґалія" і "Брашов--Сату-Маре". Це нелегко витримати. Але, навчившись купувати квитки на сайті CFR, я купив наперед в обидва боки нижні спальні місця в кушетковому вагоні -- чиста білизна, не гаряче, спокійно. Тому ми повернулися до подорожей нічними поїздами.
Logged
azh
Active user

Posts: 173


View Profile
« Reply #5 on: 20.07.14 , 15:07 »
Share Reply with quote

Румунська частина маршруту вийшла  не надто бюджетною, тому для  варіанту, коли необхідно перескакувати з поїзда на наступний поїзд, я б її не використовував.
Якщо йдеться про пересадки з поїзда на поїзд у Румунії, то купівля квитків заздалегідь на сайті CFR якраз дає змогу здешевити подорож, тому що CFR надає знижки при пересадці (якщо, звісно, купуєш обидві ділянки як частину одного квитка). Проблема, однак, у тому, що румунські поїзди дуже часто ( я сказав би, здебільшого) спізнюються, тому час на це треба закладати при плануванні.
Logged
Megapups
Active user

Posts: 11311


View Profile
« Reply #6 on: 20.07.14 , 15:07 »
Share Reply with quote

Да, в такой поездке необходимо знать румынский язык на уровне ЦПШ...
Logged
opex
Active user

Posts: 11097


View Profile
« Reply #7 on: 20.07.14 , 17:07 »
Share Reply with quote

Да ладно. При поездке 1 день можно перебиться и жестами. Ты сильно венгенрский знаешь? А как-то ж проехал :)
Logged
azh
Active user

Posts: 173


View Profile
« Reply #8 on: 20.07.14 , 20:07 »
Share Reply with quote

Стосовно мовних бар'єрів у Румунії, то їх якраз не було. Хоч румунську ми знаємо на рівні "Добрий день", "дякую". "будь ласка" і чисел. Але багаторічний досвід подорожей у різні міста Румунії показав, що там дуже багато людей розмовляє іноземними мовами, насамперед англійською. Як казала колись моя, тоді ще маленька, донька, "Констанца - класне місто: там навіть п'яні говорять по-англійськи". Англомовної публіки просто дуже багато - практично вся молодь і багато людей середнього віку. Колись у Сучаві мені десятирічний хлопчик на велосипеді хорошою англійською пояснював, як дійти до вокзалу Сучава-Норд. А у Халмеу дівчина-старшокласниця на питання "Фронтьєра?" спокійно відповіла "Next road to the left".  Так і цього разу - жодних мовних бар'єрів. Серед старшого покоління багато франкомовних, трапляється чимало людей зі знанням німецької, з багатьма можна порозумітися по-італійськи. У Трансільванії дуже багато людей знає угорську, яка для багатьох є рідною. Люди загалом доброзичливі, жодних проблем. І ще одне: за ті кілька разів, що ми їздили кушетковими вагонами (не тільки тепер), провідники (і багато пасажирів) завжди говорили по-англійськи (більше чи менше, але для спілкування з нами достатньо).

А на сайті CFR є цілком функціональна англійська версія, квитки я купував саме через неї.

І ще одне: якщо порівнювати з сусідньою Угорщиною, то рівень володіння румунів англійською мовою, на мою думку, на порядок вищий. Однією з причин, можливо, є те, що в Румунії англомовні фільми по телебаченню не дублюються, а йдуть із румунськими субтитрами. Принаймні, немало знайомих румунів казали, що англійську вони вивчили саме завдяки цьому.
« Last Edit: 20.07.14 , 20:07 by azh » Logged
opex
Active user

Posts: 11097


View Profile
« Reply #9 on: 20.07.14 , 20:07 »
Share Reply with quote

Я пригадую, у Румунії на заправці без знання мови зміг збити ціну дині у місцевого селянина на віслючку з 50 лей до 1 цигарки. Але все одно не купив, бо ні цигарок, ні лей не мав, та й де ту диню в автобусі їсти - заляпаєшся, буде пахчати :)
Logged
Tags: uzhhorod 
Pages: [1] 2 3
Reply | Print
Jump to:  

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.8 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!
Page created in 0.086 seconds with 21 queries.
Google visited last this page 20.07.14 , 13:07