Кордон між Чехією і Німеччиною (в саксонській його частині, на захід від Лабе/Ельби) проходить по Рудних горах. Ця назва, на відміну від багатьох інших, різними мовами перекладається: по-німецьки Erzgebirge, по-чеськи Krušné hory, по-англійськи the Ore Mountains. Самі Рудні гори порівняно невисокі, нагадують Українські Карпати в їхній західній частині – лісисті, досить гладкі, скель порівняно мало, вони починаються вже поблизу Лабе/Ельби – у місцевості, що називається Чеська Швейцарія і Саксонська Швейцарія з добре відомими скельними виходами (Polabske Piskovce). Вона, без сумніву, вкрай мальовнича і варта уваги, там є багато "розкручених" туристських місць, але це окрема тема.
Повертаючись до Рудних гір (західніше від Саксонської Швейцарії), варто сказати: вони знамениті тим, що ще у 12 столітті тут розпочався видобуток металів – срібла, олова, згодом цинку, вольфраму, вісмуту, урану. Більшість родовищ уже давно вичерпалися, але, оскільки протягом кількох століть основою економічного життя регіону була саме гірнича промисловість, її розвиток залишив помітний відбиток на історії та культурі регіону (зовсім не такий, як у Донбасі). Середньовічні "столиці" гірничої промисловості в Рудних горах – Фрайберґ і Аннаберґ-Бухгольц – можуть похвалитися добре збереженою старовинною міською забудовою, а серед туристських атракцій є чимало музеїв, шахт і, що, очевидно, найцікавіше саме для читачів цього форуму, кілька історичних вузькоколійних залізниць.
Три такі залізниці відкриті для відвідин туристами. Це Fichtelbergbahn, Preßnitztalbahn і Schwarzenberg-Annaberg-Buchholz Erzgebirgische Aussichtsbahn. Я відвідав тільки першу з них, розташовану в найвищій частині німецьких Рудних гір. Один з кінцевих пунктів цієї залізниці містечко Обервізенталь, розташоване біля підніжжя і на схилі гори Фіхтельберґ – найвищої у Саксонії (1215 м). Взагалі Обервізенталь вважається найбільш високо розташованим містом Німеччини.
Вихідним пунктом для подорожей до Рудних гір мені служить Кемніц (Chemnitz). Тим, хто вчився в школі за географічними атласам ще радянських часів, він був відомий як Карл-Маркс-Штадт – головний центр машинобудування колишньої НДР, населення якого після об'єднання Німеччини скоротилося на третину (з 360 до 240 тис.). Так званий Altstadt (старий центр) у місті практично не зберігся після руйнувань у Другу світову війну. Серед головних атракцій – викопний "скам'янілий ліс" (291 млн. років) у фойє культурного центру DAStietz, а також чи не найбільш повно представлений у Німеччині архітектурний стиль "арт-нуво", особливо в частині міста, що називається Касберґ.
Щоб дістатися до Обервізенталя, найпростіше сісти у Кемніці на автовокзалі (Omnibusbahnhof, майже поруч з головним вокзалом) або навіть біля головного вокзалу на автобус № 210, який їде до кінцевої зупинки Kurort Oberwiesental, Am Bahnhof 1 год і 50 хв. Пройшовши трохи вгору від обервізентальського вокзалу, варто піднятися на гору Фіхтельберґ. Можна, звичайно, пішки, але я підіймався на крісельній канатній дорозі (Sesselbahn) і на канатній дорозі у вагончику (Schwebebahn). Враження дуже гарні. Підйом з висоти 905 м до 1208 м над рівнем моря. Довжина 1175 м (Schwebebahn). На вершині гори у 1889 році збудовано Fichtelberghaus. Спускався так само. Рекомендую.
Взагалі Обервізенталь – головний гірськолижний курорт у Саксонії; щоправда, я був там у квітні, залишки снігу ще були, але кататися вже не можна було. Публіки було багато, але не лижників, звичайних туристів. Багато чехів, адже зовсім поруч – гора Кліновец у Чехії (1244 м), яка, по суті, творить єдиний з Фіхтельберґом курортний комплекс.
Сама ж залізниця Fichtelbergbahn від Обервізенталя до Кранцаля (Cranzahl) має довжину 17,35 км. Ширина колії 750 мм. Проходить вздовж німецько-чеського кордону. У Кранцалі можна пересісти на звичайний приміський поїзд до Аннаберґ-Бухгольца чи й далі, до Кемніца.
На все це, звичайно, можна купувати відповідні квитки. Знайти їх ціну в інтернеті неважко. Я квитків не купував, бо скористався дуже гарною, як на мій погляд, пропозицією для туристів, а саме Erzgebirgscard – карткою Рудних гір.
Картка ця буває двох видів – на 48 годин (24 євро) і на 4 дні (35 євро). Дитяча картка (від 6 до 14 років) коштує відповідно 16 і 21 євро. Дітям до 6 років видають картку безкоштовно при купівлі однієї "дорослої" картки.
Про цю картку написано тут:
http://www.erzgebirge-tourismus.de/mein-urlaubsplaner/erzgebirgscard/http://www.erzgebirge-tourismus.de/mein-urlaubsplaner/erzgebirgscard/varianten-preise/Картка іменна. Потрібно вписати на ній у відповідному місці своє ім'я та прізвище (кульковою ручкою, друкованими літерами). 48-годинна картка починає діяти від моменту, який Ви вкажете, написавши у відповідні віконця дату і час. Чотириденна картка діє протягом довільно вибраних чотирьох днів у календарному році (не обов'язково підряд). Для цих днів є чотири віконця на картці, куди Ви їх вписуєте.
Чим добра ця картка?
По-перше, вона дозволяє протягом часу своєї дії проїзд у всьому міському і приміському транспорті (поїзди, автобуси, трамваї) транспортного регіону Середня Саксонія (Verkehrsverbund Mittelsachsen, VMS). VMS включає Кемніц, Цвікау, Фрайберґ і майже всю саксонську частину Рудних гір. Карту можна знайти в інтернеті.
По-друге, вона дозволяє один проїзд на кожній з перелічених вище історичних вузькоколійних залізниць Рудних гір, а також проїзд туди й назад на фунікулері (Drahtseilbahn) від залізничної станції Ердмансдорф до містечка Ауґустусбурґ зі старовинним замком і трьома музеями.
По-третє, вона дозволяє відвідувати безоплатно (Ви заплатили, коли купили картку) цілий ряд замків, музеїв (у тому числі шахт), аквапарків і спортивних закладів у Рудних горах. Не знаю точно, чи можна музеї відвідувати по кілька разів (та й навіщо?), а кожен з аквапарків можна відвідувати по одному разу в кожний з днів чинності картки. Оплачена карткою тривалість візиту в аквапарк (використовую український термін, по-німецьки Freizeitbad або Therme) залежить від конкретного аквапарку і становить 2-3 год, за продовження треба щось доплачувати.
Я користувався карткою двічі (у 2013 і 2014 роках). Вважаю, що це дуже вигідна річ, якщо хтось хоче в цьому регіоні поподорожувати і відпочити. При цьому можна дуже вдало комбінувати саму подорож, різні видовища і аквапарки та басейни (тільки не забудьте рушник; фени для сушіння волосся в кожному аквапарку є). З того, що я відвідав (оплачене карткою Erzgebirgscard), крім згаданого вище, назву ще таке:
Цвікау -- саме місто (центр), автомобільний музей Авґуста Горха, басейн Йоганісбад із своєрідною архітектурою;
Ауґустусбурґ -- згаданий вище фунікулер, замок, у замку -- музеї мисливства, мотоциклів і карет (останній -- Kutschemuseum -- сподобався найбільше);
Чопау -- замок у центрі містечка, музей мотоциклів, підйом на вежу;
Волькенштайн -- замок, там же на залізничній станції є цікавий Zughotel, обладнаний у поїзді. Я його не досліджував (уже не було часу), але, думаю, для шанувальників залізниць мало б бути цікаво.
Шарфенштайн – замок.
Вармбад – аквапарк Silbertherme, приблизно за 25 хв ходу від станції.
Термальбад-Візенбад – аквапарк Miriquidi-Therme, поруч зі станцією.
Аннаберґ-Бухгольц – дуже симпатичне місто (їдучи з Кемніца, виходити на станції Annaberg-Buchholz unterer Bahnhof, підніматися вгору з лівого боку за ходом поїзда – це буде Аннаберґ, бо справа буде Бухгольц). Аннаберґ цікавіший, там величезна церква, прямо напроти неї є місцевий музей, у дворі якого є шахта, куди роблять екскурсії в певні години (це все оплачено карткою). Екскурсія німецькою мовою; правда, для екскурсії треба мінімум троє–четверо осіб. Також музей Адама Різа – головного математика середньовічних Рудних гір. Також (в іншій частині міста, внизу) – Frohnauer Hammer – старовинний водяний молот.
(усе це – від Ауґустусбурґа до Аннаберґа – на одній гілці залізниці, дуже густо)
Фрайберґ, Ауе, Шварценберґ, Шнееберґ – дуже симпатичні міста. Особливо Фрайберґ, де прекрасно збережений старий центр, де знаменита гірнича академія, в якій відкрито два хімічні елементи (Ge і In), де є прекрасний музей мінералів Terra Mineralia (але на цей музей Erzgebirgscard не діє – треба платити окремо).
Еренфрідерсдорф – порівняно нещодавно закрита шахта, в якій зроблено музей. Окрім усього іншого, возять по шахті шахтарською вузькоколійкою.
Марієнберґ – великий аквапарк, але досить незручно з точки зору транспорту, непросто комбінувати з чимось.
Цей перелік іще не повний. До речі, на сайті теж нема повного переліку об'єктів, які можна відвідати за карткою Erzgebirgscard. Тому, купуючи картку, треба обов'язково просити брошуру (Heft або Broschüre). Там є повний перелік разом з картою, а також з зазначенням дат і часу роботи конкретних закладів. І ще одна деталь. Є деякі незначні відмінності між переліком об'єктів для карток 2013 і 2014 років.
Де можна купити картку Erzgebirgscard?
Перелік місць, де її продають, наведено на сайті
http://www.erzgebirge-tourismus.de/mein-urlaubsplaner/erzgebirgscard/verkaufsstellen/Там близько десятка сторінок. Крім того, там же можна її замовити (bestellen). Але я цьому не розбирався.
Особисто я купував картку в Кемніці на Zentralhaltestelle. Там біля Chemnitz Plaza є управління (чи офіс) транспортної компанії CVAG. Там я й купував.
