Railwayclub.info main
Welcome, Guest. Please login or register.
Did you miss your activation email?
16.09.19 , 19:09

Login with username, password and session length
Home | Help | Search | Login | Register | References | Blogs | Contact Information

railwayclub.info: train travel answers, travel deals

  discussion

    Тамбур

      Travelogues

        Ретро: навздогін за туристським автобусом (на Корсику і Сардинію, осінь 2013)

Pages: [1]
Reply | Print
Author Topic: Ретро: навздогін за туристським автобусом (на Корсику і Сардинію, осінь 2013)  (Read 1468 times)
azh
Active user

Posts: 226


View Profile
« on: 19.03.16 , 00:03 »
Share Reply with quote

Я довго вагався, чи варто писати про цю досить давню (спливло вже два і півроку) подорож, але, оскільки вона була несподівано спонтанною в не надто часто відвідувані краї, все ж вирішив: а раптом когось зацікавить і хтось чимось скористається.

Отже, коротка передмова. У нас є знайоме подружжя поважного віку (поза 70) – Б.П. та Г.І. Вони об'їздили свого часу цілий Радянський Союз (крім Магаданської області), а потім – більшу частину Європи. Там, де їм підходить з погляду мови (Б.П. знає чеську, словацьку, угорську, румунську, німецьку), вони їздять самостійно, з наметами, а в інші краї – користуються послугами турфірм. Отож, навесні чи влітку 2013 року, назбиравши (пенсія+репетиторство) дуже солідну суму по 1200 Є на кожного, вони купили путівки на вересень в автобусний тур до Корсики, Сардинії, Сицилії та Мальти з бонусом на зворотному шляху у вигляді Тразименського озера (тур мав тривати досить довго – чи не 20 днів). Ми були раді за них, тим більше, що Б.П. десь навесні переніс складну операцію по заміні колінного суглоба, але, хоч ходив з паличкою, був дуже активним.

Тому, коли в один з вересневих вечорів, повернувшись з роботи, я почув від дружини "Тобі дзвонив Б.П.", я подумав про якесь непорозуміння, адже, на мою думку, вони вже мали бути в дорозі, десь у Словенії. Однак, виявилося, що у Б.П. прихопило серце, і вони змушені були залишитись. За два дні йому полегшало, і він розглядав варіанти, як би наздогнати туристський автобус, щоб хоча б частково використати заплачені за тур великі гроші. Розглядав варіант перехопити автобус бодай на Сицилії – на той час були регулярні автобусні рейси з Києва і(або) Чернівець до Палермо (через Ужгород). Тому звернувся до мене, як до людини більш інтернетної, щоб я спочатку допоміг йому з гостелом і локацією автовокзалу в Палермо. Але виявилося, що регулярний автобус до Палермо на той час уже скасували, і вони опинились у безперспективній ситуації. І тут його відвідала думка запропонувати нам з дружиною замінити їх у подорожі, наздогнавши автобус самостійно (у нас, на відміну від них, мовні бар'єри менші). Турфірма нібито була готова на таке піти.

Але ми піти на такий варіант не могли, тож у них виник варіант проміжний – ми з дружиною разом з ними поїдемо громадським транспортом навздогін за автобусом (за їхній рахунок), а далі, коли вони приєднаються до групи, ми собі будем рухатися на власний розсуд. Цей варіант виглядав вельми симпатично – моя дружина ніколи не бувала в Італії і мріяла там побувати (і навіть на роботі можна було якось взяти відпустки), але родинні обставини в цей час ніяк не дозволяли їхати нам обом. Зійшлися на тому, що наздоганяти тургрупу з автобусом будемо втрьох – Б.П., Г.І. та я. 

Часу на роздуми не було. На роботі, на щастя, швидко дали коротку відпустку. Накидати план було неважко – їхати через Словаччину, Австрію й Італію до портів на Тірренському морі, щоб звідти потрапити на Корсику чи Сардинію. Варіант через Угорщину й Словенію був явно довшим і дорожчим. Кілька годин гарячкових пошуків розкладів і гостелів у інтернеті (про цей форум я тоді не знав) дозволили з`ясувати, що пороми найкраще ловити в Ліворно, дізнатися про порядок цін на них і виявити, що на Корсиці з громадським транспортом, м'яко кажучи, поганенько (особливо у неділю). Квитки на транспорт мали купуватися безпосередньо перед відходом. Перша ніч мала бути в поїзді до Братислави, на другу встиг забронювати гостел в італійських Альпах (Брессаноне), далі йшов суцільний експромт.
 
Отже, 12–20 вересня 2013
курс (ще до війни) – біля 10.8 гривень за євро
1 Є = 296 форинтів (курс www.xe.com)
1 Є = 300 форинтів (курс перерахунку на вокзалі в Загоні)

12.9.2013.
16 год 00 хв (український час, далі скрізь – середньоєвропейський)
Виїзд з Ужгорода і переїзд кордону – Ужгород–Міхаловце (автобус "Ужгород–Пряшів", через Кошіце не йде), 40.25 гривень квиток, у т.ч. 10 гривень за багаж (рюкзак – довелося брати ноутбук, щоб дорогою можна було щось планувати далі). У Михайлівцях (Міхаловце) довелося зо дві години чи й більше почекати. О 22 год 03 хв сіли на поїзд до Братислави. Квитки купували в касі. Для мене він обійшовся у 21.50 Є (квиток) + 5.00 Є ("лежадло", тобто кушетка) = 26.50 Є. Для моїх супутників квитки були дешевші – всього по 1 Є (у Словаччині така знижка для осіб віком понад 70 років) + по 5 Є за "лежадло". Їхали дуже добре, спали (принаймні я) спокійно.

13.9.2013
6 год 07 хв – прибуття до Братислави
6.42 Братислава – Відень 7.48
поїзд, квиток "туди+назад" (використано тільки "туди") 13 Є на кожного.
Знов-таки, зараз уже знаю, що з Братислави до Відня можна їхати значно дешевше автобусами (здається, "Eurolines" чи "Student Agency"), а тоді цього не знав – довелося платити більше.

У Відні потрібно було перейти з головного (Південного) вокзалу на Західний. Тут я зробив помилку, вирішивши йти пішки. Мої супутники, незважаючи на вік, мали хорошу туристську підготовку, але віддаль виявилася чимала, та ще й Б.П. ходив з паличкою після операції. Ми ледве встигли. На Westbahnhof купили австрійський квиток "Einfach-Raus-Ticket" на 3 особи  – 32 Є. Поїхали за таким маршрутом:

9.04 Відень–Санкт-Валентін 11.39
11.43 Санкт-Валентін–Лінц 12.07
12.22 Лінц–Пассау 13.53

Такий шлях було вибрано через те, що не скрізь в Австрії ходять регіональні поїзди і "Einfach-Raus-Ticket" не дозволяє проїхати через цілу країну, тому заїхали в Німеччину. У Пассау купили баварський квиток на 3 особи  – 30 Є (24+3+3), я ще встиг вивести Б.П. (він там ніколи доти не бував) на набережну Дунаю, і поїхали далі:

Пассау 14.26 – 16.36 Мюнхен 16.59 – 18.18 Куфштайн
(У Мюнхені на вокзалі треба закладати час на довгий, близько 10 хв, перехід на 5–10 колії, звідки йдуть поїзди на Куфштайн)

У Куфштайні вийшли на міст над Інном, сфотографувалися на фоні замку, а далі – продовження подорожі на купленому вранці австрійському квитку "Einfach-Raus-Ticket":

Куфштайн 18.52 – 20.32 Бреннеро/Бреннер (у розкладі вказано з пересадкою в Інсбруці, але реально це один поїзд, на ньому ще в Куфштайні написано "Бреннер")

Знаючи, що в Бреннеро часу на пересадку дуже мало, а треба ще купити квитки, я рвонув до автоматів "Треніталії" (попередній досвід за півроку до того вже був), але вони не працювали ні в мене, ні в інших пасажирів. Довелося сідати в наступний поїзд без квитків – люди сказали, що можна купити у провідника. Так і виявилося:

Бреннеро 20.38 –  близько 21.20 Брессаноне/Бріксен
поїзд Regionale Veloce  – по 8 Є на кожного (автомат на станції показував 23 Є за три квитки – видно, знижка, але він їх не продавав).

Перша доба минула непогано. Вчора перед вечором виїхали з Ужгорода, а сьогодні ночуємо в молодіжному гостелі в Брессаноне – по 24 Є з одного (включно зі сніданком; якщо ночувати більше 1 ночі, то на 2 Є менше).

Брессаноне, як і вся навколишня область Південний Тіроль (по-італійськи Альто-Адідже) – регіон здебільшого німецькомовний, тому назви міст і станцій тут дублюються німецькою. Люди, очевидно, двомовні – принаймні мені відповідали тією мовою, якою я до них звертався (німецькою чи італійською).

14.9.2013
У Брессаноне зі мною стався "облом". Зранку ми коротко оглянули центра містечка, а далі я пішов "у блуд" – неправильно вибрав дорогу на вокзал, пішовши в інший бік. Добре, що потім німецькомовний дядько, в якого я спитав дорогу, підвіз до вокзалу на авто, бо були б спізнилися.

Зрозуміло, що по Італії ми мали їхати регіональними поїздами (з огляду на ціну). Квитки Брессаноне–Болонья 22.65 Є (на одного) і Болонья–Ліворно 15.95 Є (на одного) куплено в касі у Брессаноне (автомат не дає оптимального за ціною варіанту, купувати регіональні квитки можна лише ділянками, квиток дійсний протягом 6 год – ці висновки, можливо, недостатньо обґрунтовані, зроблено мною тоді; тут, без сумніву, є фахівці, які їх поправлять чи спростують)

Брессаноне 8.55 – 9.29 Больцано (той самий поїзд) 9.37 – 11.52 Верона 

Верона 12.26 – 13.51 Болонья
(у Болоньї є дві платформи – західна (Ovest – головна) і східна (Est). Нам треба було перейти з 1 колії західної платформи на 1 колію східної, звідки йдуть поїзди на Прато. Дуже довгий перехід по перону.

Болонья 14.10 – 16.25 Прато
Після виїзду з Болоньї (на другій чи третій станції) поїзд зупинився, довго стояв, зрештою через несправність поїзда нас (як і всіх пасажирів) пересадили на наступний – вийшла затримка на 1 год.

Прато 16.42 – 17.06 Флоренція Ріфреді (не доїжджаючи 1 зупинки до Firenze SMN).

Флоренція Ріфреді 17.34 – 18.48 Ліворно

У Ліворно міський автобус по 1.70 Є на одного (діє 75 хв) довіз нас з пересадкою через центр до порту (Stazione Marittima). У порту каси вже не працювали, ми з'ясували час відходу порома (8.00 наступного ранку). Хоч мої супутники – люди досить спартанські, та й я не надто зманіжений, ночувати в порту ми не ризикнули (наскільки пригадую, пасажирські зали морського вокзалу на ніч зачинялися). Тому ми  взяли в інформаційному вікні порту хорошу карту з назвами й адресами готелів і пішли шукати готель. Як не дивно, знайшли, причому не надто довго шукали – готель "Кавур" ("Cavour") – кімната на трьох за 60 Є – по 20 Є на одного. Як на приморське місто в Італії в середині вересня, без попереднього замовлення – дуже навіть вдало.

15.9.2013 (неділя)
Пором Ліворно – Бастія: ціна на рейс о 8.00 год виявилася шаленою – 236 Є за трьох (палубні квитки), причому на наступний рейс (між 14 і 15 год) ціна – всього 101 Є за трьох. Касир компанії "Sardinia Ferries Corsica Ferries" пояснила, що це тому, що на ранок неділі у них такі ціни. Я пропонував зачекати наступного рейсу, але Б.П. наполіг купувати дорогі квитки на ранковий рейс. Вийшло по 79 Є на одного. Великий пором (8 палуб), цікаво було дивитися як на море, так і на пором всередині.

Прибуття до Бастії – близько 13 год.

На Корсиці взагалі поганенько з громадським транспортом, а в неділю – особливо. Автобуси в неділю не ходять взагалі. На щастя, ходять поїзди. Трохи походили по місту, купили в касі квитки на поїзд і поїхали на південь до Аяччо, оскільки тургрупа вже була там і мала ночувати ще південніше, у Пропріано. Тут варто згадати ще одну деталь. У нас на картах назви населених пунктів на Корсиці пишуть у транскрипції з, може, корсиканської, а може, й зовсім з італійської: Аяччо, Боніфачо, Порто-Веккйо. Та й у них вони виглядають наче італійські: Ajaccio, Bonifacio, Porto Vecchio, Propriano. Але насправді всі (принаймні на службі) говорять по-французьки: Ажаксьйо, Боніфасьйо. І мого "Аяччо" просто не розуміли. Корсиканську чув лише раз, коли водій розмовляв з кимось по телефону. А на мої спроби звертатися італійською теж не реагували. Французька тут домінує однозначно.   

Поїзд Бастія 15.45 – Аяччо (Ажаксьйо) 19.30 – по 21.60 Є за одного. Сидячі місця автобусного типу, без поділу на купе (тут є фахівці, які краще за мене охарактеризують сам поїзд), повністю заповнений вагон. На Корсиці є по суті дві залізничні гілки – основна з Бастії до Ажаксьйо і відгалуження від неї (якщо, не помиляюсь, у Ponte Leccia) в напрямку на північний захід до Кальві. Дорогою спостерігали дуже мальовничі краєвиди за вікном, красу яких фотографії не змогли передати.

Прибули в Ажаксьйо, вже сутеніло. Б.П. зв'язався телефоном з керівником групи. До Пропріано (де в цю ніч ночувала група) ніякого транспорту, звичайно, не було – по-перше, вже пізно для автобуса, а по-друге, в неділю тут місцеві автобуси не ходять взагалі. Таксист хотів 200 Є до Пропріано. Вирішили ночувати в Ажаксьйо. Вокзал і порт (в одному з ним приміщенні й автовокзал) на ніч закривалися. Ночувати на лавках де-небудь у парку я не хотів – бракувало нам ще проблем з поліцією. Спробували шукати готель. Готелів там багато, але місць нема – сезон. В одному з готелів (там, здається, кімнати були, але дуже дорого) взяли карту міста з адресами готелів. В одному з цих, знайдених по карті, навіть вдалося знайти за більш-менш прийнятну ціну кімнату, але тільки для одного. Адміністратор відмовився впускати туди трьох людей. Після тривалих пошуків дуже пощастило. Побачивши готель "Наполеон", я вагався, чи варто туди йти: адже Ажаксьйо – батьківщина Наполеона, то й готель з такою назвою тут не може бути дешевим. Та я ризикнув. Адміністратор спершу щось казав, що ніби нічого нема (а може, я щось не так зрозумів, бо французька в мене слабенька), але потім раптом несподівано запропонував кімнату на трьох за 100 Є, що нас дуже втішило. Здається, нам навіть не давали рахунку (може, це й зумовило ціну). Може, це був якийсь службовий чи резервний номер, бо на Booking.com у них показує тільки "single room", "double room" і "twin room". У будь-якому разі, нам пощастило, і ми, стомлені, але заспокоєні, поснули.

16.9.2013

Вранці ми прогулялись по Ажаксьйо (розклад автобусів з'ясували напередодні), побачили будиночок Наполеона, місцеву "маріну" (дуже гарний краєвид), погуляли старими вуличками і вирушили в напрямку до Боніфасьйо, звідки, за повідомленням керівника туристської групи, о 15.30 відходив пором до Сардинії і де ми розраховували наздогнати цю групу. Автобус наш їхав дещо кружним шляхом. 
Ажаксьйо 8.30 – Порто-Веккйо 12.00, автобус місцевої компанії – по 23 Є за одного.
Дуже мальовничі краєвиди за вікном. Автобус їхав через Пропріано, затримався в Сартені, і здавалося, що ми вже не встигнемо на пересадку в Порто-Веккйо о 12.00, щоб пересісти на Боніфасьйо. Водій щось спитав у пасажирів, ми дали зрозуміти, що нам на Боніфасьйо (здається, ми єдині там були не франкомовні, але серед пасажирів були такі, що говорили англійською). Водій з кимось розмовляв телефоном, пояснював, що у нього є пасажири на Боніфасьйо – очевидно, просив, щоб другий автобус у  Порто-Веккйо його дочекався. Так і сталося, одразу перескочили в інший автобус – щастя, що були місця.

Порто-Веккйо 12.00 – Боніфасьйо 12.40 – по 9 Є за одного.

Боніфасьйо: мої супутники телефоном домовился з керівником групи про час і місце зустрічі, я купив квиток собі на той самий пором, ми встигли зробити коротку екскурсію, піднялися до фортеці (чи цитаделі), помилувалися краєвидами, але я не встиг скупатися в морі  (погода була хмарна, але море ще мало бути тепле), бо до пляжу вже ніяк не встигав. 

Боніфасьйо 15.30 – Санта-Тереза-Ґаллура (Сардинія) – пором компанії "Саремар" (дешевший і невеличкий) – 16.50 Є.
Відпливаючи на поромі, спостергіав дуже гарний краєвид на Боніфасьйо – морський прибій, цитадель на скелі з білого вапняку, далі – темні корсиканські гори. Попереду практично одразу видно сардинський берег. Мої супутники приєдналися до групи, я кількома фразами перемовився з її керівником (приємна молода жінка). Прибувши (близько 16.45), попрощався з Б.П. та Г.І., які далі поїхали з групою – їхні переживання були позаду, а попереду їх чекали Сардинія, Сицилія, Мальта і Тразименське озеро. Я ж, керуючись інтуїцією, рушив, шукаючи автобусну зупинку, де сподівався впіймати автобус до Ольбії.

Почався мій шлях назад.

(продовжу завтра)
Logged
azh
Active user

Posts: 226


View Profile
« Reply #1 on: 19.03.16 , 11:03 »
Share Reply with quote

Продовження

...почався мій шлях назад.

Дорогою я пробував був уточнити, де ж автостанція, але ті, в кого я питав, виявилися всі не місцеві – або курортники, або водії туристських автобусів (часто зі слов'янських країн – чехи, поляки). Їх у Санта-Тереза-Ґаллурі було повно – сезон. Все ж автостанцію знайшов без проблем. Трохи почекав, поспілкувався з молодою словацькою парою, яка приїхала на відпочинок, і дочекався автобуса.

Санта-Тереза-Ґаллура 17.15 – Ольбія 19.15 – автобус їхав прямо до порту в Ольбії – 7 Є.

У порту купив квиток на пором до Ліворно. Шкода, що не побачив міста, але, зрештою, чекати довелося не так довго, а з пізнім добиранням з міста могли б бути проблеми.
 
22.30 Ольбія – Ліворно – пором компанії "Мобі" – 34.50 Є
Судно "Мобі Томмі" – більше за всі інші пороми, комфортабельне, пливли цілу ніч. Можна зручно спати на диванах, треба швидко займати спальні місця. Багато хто (водії й пасажири автомашин) спить на підлозі, розстеляючи надувні матраци і спальні мішки. Я спав у кутку дивана – не дуже зручно, напівсидячи, бо поки люди займали кращі місця, я ловив ґав, розглядаючи пором. Але виспався непогано.

17.9.2013

Пором прибув до Ліворно близько 7 год. Я зробив собі коротку екскурсію по Ліворно (карта міста була). Пішки до центру виявилося зовсім недалечко, до вокзалу – теж без проблем. Вирішив їхати до Флоренції, а по дорозі зробити зупинку в Пізі. Ні там, ні там раніше не бував. Зрозуміло, що з фінансових міркувань по Італії пересувався виключно регіональними поїздами. Тому купив квиток Ліворно–Флоренція за 9.10 Є.
Піза виявилася зовсім близько:

Поїзд Ліворно 11.10 –11.29 Піза

Дорогою ще встиг поспілкуватися з кількома американцями – пасажирами круїзного лайнера, який зробив денну зупинку в Ліворно. Вони їхали оглянути Пізу і Флоренцію, то я зорієнтував їх з розкладом поїздів (у мене був роздрук PDF з Deutsche Bahn (Persönlicher Fahrplan). Піза мені сподобалася. Не тільки Piazza dei Miracoli з архітектурним комплексом (похилена вежа, величезний собор і баптистерій), а й ще одна з площ у центрі (назву вже забув) з гарною архітектурою.

Поїзд Піза–Флоренція 13.54  15.07

У Флоренції вирішив заночувати, щоб оглянути це місто, про яке так багато пишуть. Без проблем знайшов гостел, який називався "Florence Central Hostel" (via Faenza), 5 хв пішки до вокзалу Santa Maria Novella, без попереднього замовлення – 22 Є (місце в кімнаті на трьох, були тільки двоє – я і небалакучий чолов'яга з центральної чи західної Африки), інтернет у кімнаті (Wi-Fi) був.

Екскурсія по Флоренції вийшла чудовою. Місто дуже сподобалося, зокрема Piazza Signorii. Гуляв допізна, а пізно ввечері зайнявся пошуком маршруту додому. Розглядав надто багато варіантів, у тому числі літаком з до Львова з Неаполя (Неаполь теж хотілося побачити). Розглядав занадто довго – поки вирішував та визначався, квитки з Неаполя подорожчали на 20 Є. Варіанти через Австрію відкинув (зручних варіантів через Інсбрук не знайшов, а через Удіне–Філлах тоді ходив лише один чи два поїзди на добу, розбивати ніч не хотілося, та й за ціною було не дуже привабливо. Та й хотілося побачити щось нове. Довелося рішення відкласти на наступний день.    

18.9.2013

Ще півдня погуляв по Флоренції. Місто дуже сподобалося. В галерею Уффіці не пішов (часу явно не вистачало). Крім того, потрібно було визначатися з маршрутом і ночівлею. Поки чухав голову, авіаквитки з Неаполя на бажану дату подорожчали ще на 40 чи 50 Є, від них довелося відмовитись, і все схилилося до того, щоб їхати через Местре–Трієст–Любляну–Будапешт. Цю ділянку ми з друзями проїхали за півроку до того, тому нічого нового побачити я там не сподівався, але принаймні сяк-так орієнтувався в цінах. Ночувати вирішив у Трієсті, щоб встигнути на вранішні автобуси до Словенії. Гостел у Мірамаре був кілометрів за 5–6 від вокзалу (як туди добиратися пізно ввечері я не знав, а спогади про міський транспорт Трієста у мене були не дуже хороші), тому знайшов пансіон біля вокзалу. Він називався "Affitacamere Allastazione", на сайті було вказано, що вони спілкуються серед інших мов і українською, а коли я написав їм по-українськи з приводу вільних кімнат, відповідь прийшла миттєво. У них були лише подвійні номери, але вони були готові надати мені його за ціною одинарного (40 Є). Дорого, але вибору не було, та й часу для вибору теж. Власниця виявилася українкою, написала, що дочекається мене, попри пізній приїзд, дала номер контактного телефону на випадок якихось непередбачених затримок.

Квиток на поїзд Флоренція–Болонья  – 8.85 Є.
Поїзд Флоренція 14.47 – 15.17 Прато.
Поїзд Прато 15.38 – 16.39 Болонья.

Екскурсія по Болоньї була дуже короткою, до центральних площ. Місто сподобалося, старий центр, дуже багато веж. Багато людей на вулицях, у порівнянні з Ліворно, Пізою і Флоренцією відчувається якась динаміка – не туристська, а своя, місцева, хоча і як об'єкт для туристів Болонья приваблива. Вулиця, що веде до центру, дуже жвава. Архітектура будинків на ній така, що практично весь шлях до центру (хвилин 10–12) у дощ можна пройти, не замочившись – так багато арок і навісів.

Квиток на поїзд Болонья – Трієст – 21.25 Є.
Поїзд Болонья 17.20 – 19.05 Венеція-Местре.

У Местре я коротко прогулявся найближчими вулицями, але, оскільки знав, що нічого особливо цікавого там нема, то решту часу просидів на вокзалі, слухаючи нескінченні оголошення з мелодійним приспівом у кінці кожного: "Alontanassi dalla linea gialla!" (тримайтесь подалі від жовтої лінії). Нарешті підійшов мій поїзд на Трієст.

Поїзд Венеція-Местре 19.57 – 21.49 Трієст.

Двоповерховий поїзд виявився добряче заповненим. На верхньому поверсі я знайшов два вільні місця навпроти пари старшого віку, але на моє чемне привітання і запитання, чи там вільно, вони не відповіли. Тож я поклав на одне сидіння рюкзак, а на друге сів сам. Почув, що сусіди мої між собою розмовляють по-угорськи. За вікном зовсім стемніло, тож я взявся читати електронну книжку. Коли в якийсь момент я відірвав від неї очі, сусід навпроти, вказавши пальцем на мою футболку, запитав по-угорськи "Mi ez?" (що це?). На мені була футболка з емблемою львівських "Карпат", тож я в міру своїх знань відповів "Ez egy ukrán labdarugó csapat" (це одна українська футбольна команда). Подальше його запитання було для мене надто складне, і мого угорського інтелекту вистачило лише для того, щоб послідовно запитати його, чи говорить він по-італійськи, по-німецьки і по-англійськи. Отримавши на всі питання зрозумілу коротку відповідь "Nem", я тільки розвів руками, вважаючи діалог закінченим. Та він промовив сакраментальну, як виявилося, фразу: "Én beszélek csak magyarul, oroszul és ukránul" (я розмовляю тільки по-угорськи, по-російськи і по-українськи). Розмова отримала новий розвиток на якісно вищому рівні. Виявилося, що вони колишні ужгородці, які вже понад 20 чи 25 років живуть у Кішварді в Угорщині. Ми навіть виявилися випускниками однієї й тієї ж школи (правда. з великим часовим інтервалом). Вони залишили у Трієсті свій пристосований для ночівлі автофургон ("караван"), який вони дуже нахвалювали, а подивитися Венецію їздили поїздом. Порозмовляли приємно, але угорське життя, очевидно, наклало на них солідний відбиток, бо, знаючи, що наступного ранку я теж їду через Словенію й Угорщину в Україну, навіть не запропонували мене підвезти (а це неабияк зекономило б мені час і гроші, та й їм я б частково компенсував вартість бензину). Я, в свою чергу, не напрошувався, тож у Трієсті ми розпрощались, і я пішов у пансіон.

Пансіон "Affitacamere Allastazione" був близько від вокзалу. Власниця, пані Галина, дочекалась мене, зробила чаю, ми приємно погомоніли з півгодини чи трохи більше, а коли я сказав, що вже двічі перед тим бував проїздом у Трієсті, але так і не бачив замку Мірамаре, знайомого мені з поштової марки часів мого дитинства, пояснила, як туди дістатися, що я й вирішив зробити наступного дня, щоб отримати якісь нові враження від цього сегменту подорожі.

19.9.2013

Вранці – екскурсія по Трієсту до замку Мірамаре. Від вокзалу відходить міський автобус № 6 або 36 (реально бачив тільки № 6) – квитки по 1.25 Є (простий міський тариф) в автоматі на привокзальній площі біля входу в парк з боку вокзалу. Автомат нормально приймав монети і видав здачу (за півроку до того забрав 2 Є і не дав ні квитків, ні грошей). Квиток дійсний 1 год. Зупинка автобуса: якщо стати спиною до вокзалу на головному виході з нього, треба пройти ліворуч і перейти дорогу (напрямок Ґріньяно). Я купив 1 квиток, що виявилося помилкою. Автобус їхав повз відомий науковий центр ім. Абдуса Салама. Спитавши у когось із молодих науковців зупинку Мірамаре, на одній з зупинок неподалік я і вийшов. Можливо, проїхав одну зупинку, не одразу збагнув, як вийти до моря, але одна пані хорошою англійською пояснила, і я дістався до набережної. Там є і молодіжний гостел, і замок, і парк. Замок невеличкий (всередину не ходив), гарний парк. Спробував купити квиток на автобус, але через відсутність автоматів і тютюнових кіосків на набережній так і не купив. Довелося йти пішки близько 5 км. Правда, на набережній є обладнані міні-пляжі для купання. Скупався, вода приємна. Це ж треба було стільки їздити Середземномор'ям, щоб скупатись аж у Трієсті майже на виїзді. Але добре, що хоч стільки.

Спочатку хотів їхати автобусом до Сежани, а звідти – поїздом до Любляни. Але побачив, що в такому варіанті в Любляні не встигаю на поїзд до угорського кордону. Тому вибрав ризикований варіант автобусами з пересадкою:

Автобус  Трієст 12.45 – 14.00 Постойна (через Сежану) – 6 Є.
Автобус  Постойна 14.00 – 15.08 Любляна – 6 Є.

В першому автобусі більшість людей їхали до Сежани. Поспілкувалися з групою веселих литовців, що їхали в Любляну підтримати свою команду на баскетбольному чемпіонаті (вони прилетіли в Берґамо й добиралися звідти). До Постойни їхало буквально кілька людей. У Постойні є знаменита печера "Постойнська яма" (я там не бував), але цього разу часу ледве вистачило, щоб пересісти з одного автобуса на інший.

У Любляні автовокзал – поруч із залізничним. Не заходячи в касу, побіг прямо на колію і встиг на поїзд "інтерсіті" на Ходош, спитав у провідника, чи можна купити квиток у поїзді, отримав позитивну відповідь.

Поїзд Любляна 15.15 – 19.15 Ходош – 18.14 Є (наскільки я розумію, доплата 2.5 Є за купівлю квитка у поїзді).

У Ходош поїзд трохи спізнився, але угорський поїзд-вагон на Золоеґерсеґ його чекав. Я був один з двох пасажирів (другий – угорський залізничник).

Ходош 19.07 (реально 19.20) – 20.04 Золоеґерсеґ – 6 Є (вартість 5.80 Є, але здачі не було).

Золоеґерсеґ:
Зважаючи на недавній досвід подорожі цим маршрутом, рушив до відомого мені пансіону "Sárga és Kék Panzió" (синьо-жовтий пансіон) на північній околиці міста. Рухатися від вокзалу на північ до центру по вулиці Kosztolanyi Dezso, потім далі прямо по вулиці Batthyani, після моста через річку – під 45 градусів праворуч по Kaszahazi ut – хвилин 25. У такий час є і якісь автобуси, але сідати в них не наважився через незнання угорської. Дорогою встиг перед самим закриттям у супермаркет, купив якоїсь їжі.  Ночував сам у тримісному номері, заплатив 5350 форинтів (для порівняння: в одному з пансіонів біля центру, в який я зазирнув дорогою, з мене хотіли взяти 11000).

20.09.2013

Цікаво, що в Золоеґерсеґу зміни в розкладі пишуть (принаймні в 2013 р. писали) крейдою на чорній дошці (як шкільна), яку виставляють на пероні. У квітні перед тим ми сфотографували цей угорський high-tech спеціально для одного нашого колишнього колеги, страшного угрофіла, який аж захлинається, розказуючи, яка Угорщина високорозвинута.

Золоеґерсеґ 8.04 – 11.34 Будапешт (південний)
квитки Золоеґерсеґ–Загонь по 6400 форинтів, дійсні 3 доби + доплата 355 форинтів за швидкий поїзд (gyorsvonati potjegy). Швидкі поїзди вказані у розкладі червоним. Зараз, на відміну від весни, за них уже треба доплачувати. Скоріше за все, дешевше буде купувати напередодні, я так зробив). Ледве встиг на поїзд.

Пішки пройшов з південного вокзалу на західний вокзал через замкову гору, потім через Ланцюговий міст, і спізнився на 8 хв на поїзд о 12.28 (швидкий). На "інтерсіті" о 13.23 квитків не було, купив доплату на "швидкий" поїзд о 13.58 за 515 форинтів.

Будапешт 13.58 – 19.58 Загонь

Загонь 20.15 – 21.33 Чоп – 1150 форинтів за одного (квитки купуються в касі, але бачив, що люди крадькома платили і провідникові – не знаю, по скільки).

Чоп – Ужгород
Поїздів уже не було. Чекати солотвинського було дуже довго. 4 пасажири склалися на таксі по 25 гривень до вул. 8 Березня в Ужгороді. Приїхали.

Висновки.

1. Місію виконано – тургрупу наздогнали ще на Корсиці (відверто кажучи, я думав, що наздоженемо аж на Сардинії). При цьому уникли великих витрат (крім порому) і їхали з комфортом (нормальний сон уночі).

2. Кілька разів ледве встигав на пересадки, при цьому двічі – у Відні та Брессаноне – виключно через власну нерозторопність. тривожний симптом.
 
3. Несподівано вдало пощастило в середині вересня (пляжний сезон) на місці знайти недорогий нічліг у приморських Ліворно й Ажаксьйо.

4. Сподобалися місця, де раніше не бував: Корсика, Сардинія, Ліворно, Піза, Флоренція і замок Мірамаре в Трієсті.

5. Не скористався сезоном – за весь час скупався в морі тільки раз. Врахуємо на майбутнє.
« Last Edit: 19.03.16 , 11:03 by azh » Logged
Tags: <Uzhhorod> <Corsica> <Sardegna> <Livorno> <Pisa> <Firenze> <Trieste> 
Pages: [1]
Reply | Print
Jump to:  

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.8 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!
Google visited last this page 21.03.16 , 02:03