Railwayclub.info main
Welcome, Guest. Please login or register.
Did you miss your activation email?
01.05.17 , 03:05

Login with username, password and session length
Home | Help | Search | Login | Register | References | Blogs | Contact Information

railwayclub.info: train travel answers, travel deals

  discussion

    Тамбур

      Travelogues

        Ужгород – Клуж – Ужгород (туди автобусами, назад поїздами, вересень 2016)

Pages: [1] 2
Reply | Print
Author Topic: Ужгород – Клуж – Ужгород (туди автобусами, назад поїздами, вересень 2016)  (Read 1443 times)
azh
Active user

Posts: 163


View Profile
« on: 23.09.16 , 05:09 »
Share Reply with quote

7–13 вересня 2016 у справах, пов'язаних з роботою, їздив до Клужа (офіційна назва Клуж-Напока).

Курс – біля 28–29 гривень за євро, біля 25–26 гривень за долар,
1 Є = 4.45 румунських лей.

7.09.2016.
Планувався виїзд з Ужгорода о 5 год 20 хв автобусом "Ужгород–Косівська Поляна" (анонсований на сайті bus.com.ua з надійністю 100 %) до Солотвина (анонсоване прибуття о 8.45) з пішим переходом кордону Солотвино–Сіґет і автобусом Сіґет–Бая-Маре о 9.50. Варіант поїзда "Львів–Солотвино" з відходом з Ужгорода о 3.04 і прибуттям до Солотвина о 9.00 було відкинуто (дешевше і можна спати, але через трохи пізніше прибуття є ризик не встигнути з переходом на автобус у Сіґеті).
Однак на ужгородському вокзалі автобуса не виявилося (не було рейсу). Купив квиток на наступний автобус "Ужгород–Рахів" о 5 год 40 хв за 87 гривень 65 коп. (за багаж – малий рюкзак і ноутбук – окремо не платив) = 3.1 Є.

Автобус ("Еталон") їхав через Мукачево і Сільце, але ще з заїздом у Іршаву й поверненням назад у Сільце.

Прибуття до Солотвина аж близько 10.45 (друга чи третя зупинка в селищі – біля дев'ятиповерхівки, написано "Автостанція"). 25 хвилин пішки до кордону. В черзі на кордоні 4–5 машин і стільки ж пішоходів. Прикордонниця з нашого боку весело поцікавилася, яким це вітром мене занесло до них, і чомусь здивувалася, що я з Ужгорода. А румунський прикордонник, коли я у відповідь на питання, куди я їду, відповів англійською, чемно вислухав мене, а потім дуже хорошою українською запитав, коли я повертатимусь і чи вперше їду до Румунії. Румунський митник попросив поставити речі на лавку і спитав, що я везу, а після моєї відповіді "Об'єкт персонал" побажав щасливої дороги.

Зрозуміла річ, що планований графік  (план А) було безнадійно поламано. До того ж, у Сіґеті на автостанції біля залізничного вокзалу не виявилось автобуса до Бая-Маре, який на сайті autogari.ro був анонсований на 12.30 (розглядався як запасний варіант – план Б), але, на щастя, там недалеко в напрямі на схід (продовжувати рухатися від прикордонного переходу) виявилася ще одна автостанція (autogara Jan), де мав бути автобус на 13.00. Квитки – у водія. Зробив коротку прогулянку Сіґетом, підійшов до автостанції, дочекався автобуса, людей було чимало. Автобус невеликий ("Mercedes", як наша маршрутка), їхав через Орадю аж до Тімішоари. Водій спочатку посадив тих, хто резервував квитки (звіряв прізвища за списком), і я небезпідставно побоювався, поки черга дійшла до мене. Місця, на щастя, вистачило. Ціна до Бая-Маре 12 лей = 2.70 Є. Їхати було тіснувато, значно менше місця для ніг і для дрібного багажу, ніж у "Еталоні", яким їхав з Ужгорода до Солотвина. Дорога недалека, але через гори, дуже багато серпантинів, та ще й ремонт дороги місцями завершувався. Вперше за довгі роки відчув дискомфорт при їзді в автобусі (згадав дитинство). Як потім з'ясував, автобуси цієї фірми не присутні на сайті autogari.ro, але їх можна знайти на http://www.autogarajan.ro/, причому вони працюють у регіоні поблизу нашого (в закарпатській частині) та угорського кордону. Підозрюю, що резервувати місця можна лише по телефону, через інтернет я такої можливості на сайті не знайшов – може, через незнання мови. Не пригадую точно, скільки їхали – здається, майже дві години. 

У Бая-Маре автовокзал розташований досить далеко від центру, поруч із залізничним. В одному приміщенні дві автостанції (чи, точніше, дві каси) – "Jan" і "Fany". Є туалет (ціна 1 лей). Часу на екскурсії вже не було. Купив квиток за 30 лей (=6.74 Є) у касі на 15.30, автобус знову був невеликий і тіснуватий. Тому навіть свій зовсім маленький рюкзак здав у багаж, сів у салон тільки з ноутбуком.
 
Прибули у Клуж на автовокзал за розкладом – близько 18.30. 
З автовокзалу на південь повз залізничний вокзал до центру – близько 25–30 хв пішки.

 Сумарно Ужгород – Клуж – близько 12.5 Є.

Клуж – приємне місто (у центрі чимало пам'ятників, церков, синагога, університет, театр, інші цікаві будинки), хоча в цілому за масштабом і цілісністю старої забудови йому далеко до Сібіу, Брашова чи Сіґішоари.

У суботу з Клужа нам організували екскурсію до Турди (соляна шахта + вхід до Турдського каньйону), а також до Алба-Юлії та в етнографічне угорсько-румунське село Ріметя (по-угорськи Торочкоу).  Усе це (крім останнього пункту) я планував відвідати самостійно, отож вирішив скористатися запропонованою екскурсією. Все було цікаво. Єдине, за чим шкода – що не вдалося пройтися бодай на годину-другу в каньйон: нас тільки привезли до його початку (чи, можливо, кінця), дали трохи пофотографувати й повезли назад.

Клуж – Ужгород

Назад було вирішено їхати поїздами. У силу обставин – нічними. Купив через інтернет квиток на вечір 13 вересня:
Клуж-Напока 23.30 (поїзд IR407 "Будапешт–Брашов") – 01.16 Беклян-пе-Сомеш
Беклян-пе-Сомеш 02.50 (поїзд RE4133) – 07.15 Сіґету-Мармацієй

Квиток (другий клас, з резервацією) обійшовся у 39.47 лей (8.9 Є), при цьому загальна вартість була 49.9 лей, знижка (наскільки розумію, за купівлю квитка з пересадкою) 8.35 лей і знижка за купівлю квитка через інтернет 2.08 лей.

Поїзд IR407 "Будапешт–Брашов" прибув до Клужа з 20-хвилинним спізненням і з таким самим спізненням прибув до Бекляна. Вагон з відкритим простором з сидіннями автобусного типу один напроти одного (2+2), досить симпатичний і акуратний. У вагоні було непогане світло, читав електронну книжку.

У Бекляні (хоч це і маленьке містечко) вночі на вокзалі було добре освітлення (два освітлені зали для пасажирів + освітлені лавки на відкритому повітрі, можна було спокійно читати, що я і робив). Була ще якась група підлітків, які поводилися дуже чемно, спокійно розмовляли без будь-яких викриків, шуму чи агресії. У цей нічний час у Бекляні зупинявся ще один поїзд до Тімішоари, а потім прибув (знову зі спізненням на 20 хв) наш поїзд "Бухарест–Сіґет", який саме тут, у Бекляні, міняє свій номер і категорію (стає регіональним) (про це писалося тут:
http://forum.railwayclub.info/index.php?topic=115741.20).

У цьому поїзді був спальний вагон, сидячий вагон першого класу і два сидячі вагони другого класу. Вагон другого класу цього поїзда має комбінований характер: частина місць у відкритому спільному просторі, частина в купе зі скляними дверима, скомбіновані у форматі 3+2. Моє (зарезервоване) місце було в такому закритому купе, де, окрім мене, нікого не було впродовж усього шляху, так що я дрімав лежачи. Сидіння м'які. Все було б непогано, якби не жахливі туалети. Обидва були просто в катастрофічному стані. Чогось подібного мені бачити не доводилося дуже давно – може, хіба що в далекі радянські чи перші пострадянські роки у загальних вагонах, та й то не пригадаю, чи було щось подібне. Це сильно похитнуло моє враження про румунську залізницю – раніше я мав до неї претензії тільки щодо спізнень.

Людей у вагоні було загалом небагато, вже ближче до Сіґета трохи побільшало. Цікаво, що хлопці, які, очевидно, їхали з сіл чи менших містечок до Сіґета в гімназію на навчання, між собою розмовляли українською мовою. Прибули зі спізненням десь на 30 хв.

Перехід кордону. У румунських прикордонників була, очевидно, зміна – попросили зачекати до восьмої години. Після того швидко пройшов їхніх і наших прикордонників, але в Солотвині йшов "на автопілоті" і в якийсь момент звернув не туди, довелося повертатися, втратив хвилин 10–15 і прибув на зупинку автобуса близько 9 год. Автобус на Ужгород від'їхав хвилин за 5 до того (за словами водія тячівського мікроавтобуса, який саме збирався відправлятися). Цей водій спитав, куди мені треба, і сказав, що у Тячеві посадить мене на іншу маршрутку до Ужгорода. Так і сталося. Водії цих маршруток (приватних – вони зупинялися не на автовокзалах, а поблизу, але за їх межами) передавали мене з рук у руки, причому чекати доводилося не більш як 10 хв:
маршрутка Солотвино–Тячів – 20 гривень,
маршрутка Тячів–Мукачево – 70 гривень,
маршрутка Мукачево–Ужгород – 25 гривень.
Сумарно вийшло з Солотвина до Ужгорода дорожче, ніж автобусом – 115 гривень  (=4 Є), але досить швидко (крім того, оскільки на ужгородський автобус у Солотвині я не встиг, чекати у Солотвині чи Тячеві довелося б довго). Прибув до Ужгорода близько 13 год.

Вартість Клуж – Ужгород = біля 12.9 Є.
Logged
opex
Active user

Posts: 10799


View Profile
« Reply #1 on: 23.09.16 , 09:09 »
Share Reply with quote

Маршрутчики тих країв часто так за телефоном передають пасажирів :)
Сигет-Мармароський сам по собі цікавий? Вартий того щоб перебуваючи у Закарпатті - до нього на півдня сходити?
А ще цікаво уточнити по пересадку і Бекляні - це був якийсь зал у вокзалі чи лавочки у сквері\на пероні? Колись планував тур Румунією і не став влаштовувати пересадку там, вважав що там стрьомнувато.
Logged
azh
Active user

Posts: 163


View Profile
« Reply #2 on: 23.09.16 , 10:09 »
Share Reply with quote

Маршрутчики тих країв часто так за телефоном передають пасажирів :)

Як я розумію, в цьому разі мене не "передавали телефоном". Один пасажир -- замало для цього. Просто у них така собі "хвиля" маршруток утворилася. Одна приходить, друга там вже чекає. У Тячеві в ній вже було пасажирів 7-8. А в Мукачеві вони там постійно стоять і від'їжджають з певною періодичністю.

Сигет-Мармароський сам по собі цікавий? Вартий того щоб перебуваючи у Закарпатті - до нього на півдня сходити?

Сигет-Мармароський -- місто невеличке. Центр симпатичний. Півдня на нього, мабуть, забагато. Двох годин, думаю, цілком вистачить.

А ще цікаво уточнити по пересадку і Бекляні - це був якийсь зал у вокзалі чи лавочки у сквері\на пероні? Колись планував тур Румунією і не став влаштовувати пересадку там, вважав що там стрьомнувато.

Два невеликі зали для чекання були у вокзалі. Там світло (досить хороше), лавочки чи ряди пластмасових крісел (люди сиділи, десь, можливо, хтось і лежав; були й вільні лавочки). Надворі теж кілька рядів пластмасових крісел, теж добре освітлено. Оскільки було тепло і мені краще на свіжому повітрі, я сидів і читав надворі. Працював якийсь кіоск чи кафе (я туди не ходив). Ніхто до мене не підходив. Усе було спокійно.
Logged
Maxy
Главный
Active user

Posts: 20616


View Profile
« Reply #3 on: 23.09.16 , 11:09 »
Share Reply with quote

Сигет-Мармароський сам по собі цікавий? Вартий того щоб перебуваючи у Закарпатті - до нього на півдня сходити?
там ще поряд
https://ro.wikipedia.org/wiki/Cimitirul_Vesel_din_S%C4%83p%C3%A2n%C8%9Ba

Ну і дерев'яні церкви мармароської школи. Ті що на нашому боці - вже вражають, а з румунського боку цього добра ще більше
Logged
joy
Active user

Posts: 23678


View Profile
« Reply #4 on: 23.09.16 , 14:09 »
Share Reply with quote

А есть ли какой-то удобный вариант приехать в Сигету/Хамлеу в вагоне в местами для лежания - из Клужа?
Logged
azh
Active user

Posts: 163


View Profile
« Reply #5 on: 25.09.16 , 10:09 »
Share Reply with quote

А есть ли какой-то удобный вариант приехать в Сигету/Хамлеу в вагоне в местами для лежания - из Клужа?


Існуючі варіанти проїзду з місцями для лежання навряд чи можна назвати зручними.
 
По-перше, можна їхати тим ж поїздами, тільки брати на другій ділянці (Беклян--Сіґет) спальний вагон. Чотири з половиною години можна поспати.

По-друге, є варіант
IRN1838 Клуж-Напока 1.26 -- Салва 3.32 (спальні і кушеткові вагони)
RE4133 Салва 3.37 -- 7.15 Сіґет (спальний вагон)
Тут можна лежати на обох ділянках -- 1 год + 3 год 37 хв. Малувато.

До Халмеу прямого сполучення з Клужа нема. Тільки через Сату-Маре:
IRN1741 Клуж-Напока 4.39 -- 9.41 Сату-Маре (спальні і кушеткові вагони)
R4405 Сату-Маре 12.40 -- 13.11 Халмеу
Як на мене, час дуже незручний і спати тільки 5 год. З Сату-Маре до Халмеу ходять і автобуси (частіше, ніж поїзд). Плюс морока з переходом кордону (ловити авто) і добиранням до Вилока/Виноградова.

Тому я обрав той варіант, який обрав.

Моживо, комусь буде цікаво. Є ще варіант Клуж -- Сіґет без пересадки:
RE4110 Клуж-Напока 14.35 -- 21.22 Сіґет (тільки сидячі, 1 і 2 клас)




« Last Edit: 25.09.16 , 13:09 by azh » Logged
student17
Active user

Posts: 165


View Profile
« Reply #6 on: 25.09.16 , 13:09 »
Share Reply with quote

До Халмеу прямого сполучення з Клужа нема. Тільки через Сату-Маре:
IRN1741 Клуж-Напока 4.39 -- 9.41 Сату-Маре (спальні і кушеткові вагони)
R4405 Сату-Маре 12.40 -- 13.11 Халмеу
Як на мене, час дуже незручний і спати тільки 5 год. З Сату-Маре до Халмеу ходять і автобуси (частіше, ніж поїзд). Плюс морока з переходом кордону (ловити авто) і добиранням до Вилока/Виноградова.

В Халмеу якщо я не помиляюся пряме сполучення є тільки з Сату-Маре. Це досить глухе село.
Машину там зловити не проблема. Та ж машина зазвичай і довезе вас до Вилока/Виноградова, якщо повезе, то можна і до Мукачево.
В Халмеу якщо вийти з поїзда, то зразу і не зрозуміло куди йти до кордону - глушина, людей майже не зустрічав, з поїзда також вийшов я один.
3 години в Сату-Маре  між поїздами - саме те, щоб дійти до центру і оглянути центр міста.
Logged
azh
Active user

Posts: 163


View Profile
« Reply #7 on: 25.09.16 , 13:09 »
Share Reply with quote

В Халмеу якщо я не помиляюся пряме сполучення є тільки з Сату-Маре. Це досить глухе село.
Машину там зловити не проблема. Та ж машина зазвичай і довезе вас до Вилока/Виноградова, якщо повезе, то можна і до Мукачево.
В Халмеу якщо вийти з поїзда, то зразу і не зрозуміло куди йти до кордону - глушина, людей майже не зустрічав, з поїзда також вийшов я один.

Так, з Халмеу дійсно основне сполучення -- з Сату-Маре, але не виключно. Є поїзди (принаймні по одному) на Орадю і Валя-луй-Міхай. Та й для частини автобусів, що йдуть із Сату-Маре, Халмеу -- не кінцева зупинка, а прохідна. Маю на увазі напрямок на Порумбешть і, можливо, Чідряґ. Можливо, якісь автобуси йдуть і на північний схід від Халмеу (якщо, їдучи від Сату-Маре, звертати на початку села, не доїжджаючи до повороту на кордон), але тут я не впевнений.

Залізнична станція в Халмеу дійсно далеко від автомобільного переходу. Але сьогодні Google Maps допоможе. Та й не сказав би, що там так глухо. Якщо знаєте кілька румунських чи угорських ключових слів, люди охоче пояснять. А кілька років тому нам якась дівчина навіть по-англійськи відповіла.

А щодо машини через кордон, то я не сповнений оптимізму. Кілька років тому дійсно був жвавий рух. Але відколи (через контрабанду бензину) ввели обмеження щодо частоти руху автомобілів через кордон, руху стало значно менше. Позаминулого літа ми там посеред дня простояли дві години, поки зловили авто, щоб перетнути кордон. І це була всього третя машина, яка проїхала там за ці дві години. І їхала вона не до Вилока/Виноградова, а до наступного (за Дяковом) села.  
Тому зараз (вже другий рік) ми обираємо Сіґет і Солотвино.

3 години в Сату-Маре  між поїздами - саме те, щоб дійти до центру і оглянути центр міста.
Дійсно, якщо в Сату-Маре вперше, то це гарний варіант.
« Last Edit: 26.09.16 , 07:09 by azh » Logged
joy
Active user

Posts: 23678


View Profile
« Reply #8 on: 25.09.16 , 14:09 »
Share Reply with quote

Моживо, комусь буде цікаво. Є ще варіант Клуж -- Сіґет без пересадки:
RE4110 Клуж-Напока 14.35 -- 21.22 Сіґет (тільки сидячі, 1 і 2 клас)
Интересный вариант, но НЯП нужно ночевать в Сигете где-то в доме колхозника, а уже с ранку прорываться через границу?
Logged
azh
Active user

Posts: 163


View Profile
« Reply #9 on: 25.09.16 , 22:09 »
Share Reply with quote

Думаю, що ночувати в Сіґеті не обов'язково. Можна пішки перейти кордон (наскільки пригадую, перехід працює цілодобово) і заночувати в Солотвині.
Logged
Tags:
Pages: [1] 2
Reply | Print
Jump to:  

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.8 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!
Page created in 0.148 seconds with 21 queries.
Google visited last this page 26.09.16 , 00:09