Railwayclub.info main
Welcome, Guest. Please login or register.
Did you miss your activation email?
26.04.17 , 03:04

Login with username, password and session length
Home | Help | Search | Login | Register | References | Blogs | Contact Information

railwayclub.info: train travel answers, travel deals

  discussion

    Retro

      Ясиноватая - Чаплино - Днепр

Pages: [1]
Print
Author Topic: Ясиноватая - Чаплино - Днепр  (Read 473 times)
pabel
Active user

Posts: 3322


View Profile
« on: 19.04.17 , 13:04 »
Share

Для начала - из неопубликованного)

Станцію УДАЧНА було збудовано у 1883-1884 році, - разом із будівництвом ділянки Синельникове – Ясинувата Катерининської залізниці. Назва походить від найменування невеличкого населеного пункту Удачна (Карпова), що знаходився неподалік на правому березі річки Солона, яким володів поміщик П.О.Карпов. До станції тяжіли й великі села – Сергіївка, Андріївка, Олексіївка, Богатир, які були віддалені від станції Удачна на 10,5-25 верст.
* pabel уверен, что все разговоры о том, что наименование "Удачная" происходит от "удачной сделки", "удачного окончания строительства" и пр. - из серии "рыбацкие байки" - не более того...

Згідно із даними «Супутника по Росії» за 1884 рік, вже тоді по станції Удачна зупинялися поштові потяги № 3/4 Долинська – Ясинувата. Більш того, по Удачній зустрічні поїзди у вказаному сполученні зупинялися одночасно: о 1:29-1:38 ночі станцію прослідував поштовий потяг на Долинську, о 1:26-1:35 – на Ясинувату.
* pabel представляет, как старые знакомые поездовщики из встречных составов ночью распивают нечто поездовочное на платформе

Перші відомості про пристанційне селище Удачної датовані 1890 роком. Більш-менш детальна інформація про вантажну роботу станції також починається з 90-х років XIX століття. У 1902 році станція прийняла 49 тис. пудів лісових будматеріалів, 11 тис. пудів вугілля, 5 тис. пудів нафтопродуктів і 3 тис. пудів муки.

Удачна відвантажувала різноманітні вантажі, здебільш – хлібні. У 1902 році, наприклад, станція відправила 307 тис. пудів ячменя, 303 тис. пудів пшениці й 1 тис. пудів муки. Станом на початок ХХ століття, до станції Удачна тяжів крупний млин в селі Андріївка (20 верст від станції), але вже у 1912 році поруч зі станцію працював паровий млин Ніколайпольського товариства, де працювали 15 чоловік. У 1917 році біля станції працювали вже 2 парових млина, які відвантажували до 600 тис. пудів муки.

Але найбільшими були відправлення вапнякового каміння, яке використовували в якості флюсу в металургійному виробництві. У 1900-1901 і 1902-1903 господарчих роках станція Удачна відвантажувала близько 1,6 млн. пудів флюсів за звітний період. У 1905-1907 роках відправки вапняка по Удачній впали до 700 тис. пудів за господарчий рік. Вапняк відвантажувався від імені катеринославського купця М.Ю.Карпаса, який мав кар’єри вапнякового каміння в долині річки Солона. Наприклад, один з кар’єрів знаходився в районі колишньої шахти ім.Т.Шевченка. Управляючим на кар’єрах був І.Ю.Явнель.
* pabel намучился в своё время в поисках имени-отчества Явнеля. Но нашёл всё-таки)))

Відвантажувала станція Удачна й вугілля. Але якщо зараз станція Удачна відправляє переважно вугілля (поруч – промисловий гігант, шахтоуправління «Покровське»), то 120 років тому обсяги відправленого вугілля були мізерними. У 1895 році по Удачній було відвантажено 3,5 тис. пудів вугілля «невідомої копальні». У 1903 році навантаження вугілля по Удачній склало 3 тис. пудів. Однією з копалень, яка поставляла вугілля через Удачну, була шахта княгині К.І.Кудашової в Завидово (зараз – Завидо-Кудашове Добропільського району). А на схід від німецької колонії Олександрівка (зараз – Новоолександрівка Покровського району), побудованої на місці села Іваньківці, в балці Шумилова (район водокачки), в працювали 3 старі вертикальні шахти Лопатухіна і Подольського глибиною від 10 до 30 метрів З 1913 року ці шахти експлуатувалися Венгеровським і Шнуренком.

Вантажообіг станції поступово збільшувався: у 1909 році Удачна відправила більш ніж 1,7 млн. пудів, а прийняла 579 тис. пудів різних вантажів. У 1911 році відправлення і прибуття вантажів по станції Удачна склали, відповідно, майже 2,0 млн. пудів і 419 тис. пудів. Найбільшими обсяги відправлення залишалися у хлібних вантажів.
 
Станом на 1917 рік, колійний розвиток станції Удачна складався з 13 колій, з яких 2 головні й 5 тупиків. Серед споруд і технічних пристосувань: пасажирська будівля і 2 пасажирські платформи, 1 відкрита й 2 криті товарні платформи, 3 пакгаузи (в тому числі 1 – для вантажів великої швидкості), вагонні ваги, водонапірна будівля. Штат станційних працівників складав 15 осіб: 1 начальник станції, 2 помічники начальника, 3 сигналістів, 3 сторожі, 3 стрілочники, 1 переписувач вагонів, 1 вагар, 1 касир.


Фото - из издания: Екатеринославская дорога: К 25-летию Екатеринославской железной дороги (1884-1909): Альбом служащих и видов дороги [Текст]. - Екатеринослав : [б. и.], 1909. - 294 с. - Б. ц.

И - телесюжет о станции Удачная и соответствующем пгт.
« Last Edit: 20.04.17 , 11:04 by pabel » Logged
pabel
Active user

Posts: 3322


View Profile
« Reply #1 on: 20.04.17 , 12:04 »
Share

Станцію ЖЕЛАННА також будували разом із Катерининською залізницею – у 1883-1884 роках. Станція була названа, як і сусідній населений пункт – зараз село Новожеланне Покровського району. Хоча станція Желанна зараз знаходиться на території сусіднього Ясинуватського району. Станом на 1884 рік, станцію прослідував поштовий потяг № 4/3 Долинська – Ясинувата. На Долинську потяг від станції Желанна відправлявся о 0:01 ночі, на Ясинувату – о 3:18 ночі. Вдень у 80-ті роки XIX століття через станцію проходили лише вантажні потяги. Втім, станція Желанна, у порівнянні із сусідніми станціями і роз’їздами, була досить великою, адже обслуговувала значний аграрний район з великим населенням: Гродівка – 10 тис. чоловік, Селидівка – 15 тис. чоловік, Галицинівка – 9 тис. чоловік тощо. То ж не дивно, що в 90-х роках минулого століття кількість потягів, які робили зупинку на станції Желанна, зросла до 2-3 на добу, а до 1917 року – до 5-6 на добу.

Стосовно вантажів, по станції Желанна було значним навантаження хліба, а також прийом останнього на довготривале зберігання. До млина Гейнріхса й Андерса в колонії Михайлівка, наприклад, від станції Желанна була прокладена вузькоколійка протяжністю 8,5 верст. Уклало договір на обслуговування станцією товариство «Зерно Сокар». На станції було зведене зерносховище на 70 вагонів.
 
Відвантажувала станція й гірничозаводські вантажі. У 1900-1901 господарчому році підприємці Чигринський і Браславський відправили через станцію Желанна вапняк. Селяни Єлизаветівки й Воздвиженівки, наприклад, розробляли кар’єр бутового каміння, який також тяжів до Желанної. Серед відправників Желанної був також завод гончарних труб, до якого від станції, станом на 1917 рік, проклали декілька вузькоколійок загальною протяжністю 8 верст. Завод отримував глину й вугілля (до 700 вагонів на рік) і відправляв труби та іншу продукцію (до 400 вагонів на рік).

Але головним гірничозаводським вантажем було вугілля з шахт Гродівки, Селидівки, Кураховки й Ільїнки. На сліди старих розробок вугілля в районі Єлизаветівки вказують і радянські джерела. У 90-х роках XIX століття – на початку ХХ століття вугілля на станцію Желанна відвантажували Белинські, Бертель, Булат, Ведель, Ведемський, Вінокуров, Вульфович, Геккер, Грещай, Зіменс, Зладкін, Златопольський, Іванов, Карпов, Кобецький, Коган, Константиновський, Краков, Крамер, Лопатухін, Любашевський, Маркович, Миргородська, Ноль, Прахій, Процай і Ворозна, Радченко, Соколовський, Томаревський, Фрезе, Фрідман, Шредер, товариство Михайлівських копалень, Новоселидівське селянське товариство, окремі селидівські селяни тощо. На початку ХХ століття станція відвантажувала близько 600 вагонів вугілля на рік, але після 1912 року Желанна не фігурує у статистиці вуглевидобутку, - ані у документах Ради З’їзду гірничопромисловців півдня Росії, ані у документах гірничого управління південної Росії. Втім, станція Желанна вважалася вугленавантажувальною до самої громадянської війни.

Станом на 1902 рік, станція Желанна відправила більше 1 млн. пудів різних вантажів, а саме: ячмінь (464 тис. пудів), пшениця (260 тис. пудів), вугілля (214 тис. пудів), мука (70 тис. пудів), жито (3 тис. пудів), лісні будматеріали (1 тис. пудів). Прибуття вантажів по Желанній у 1902 році склало 134 тис. пудів різних вантажів: вугілля (83 тис. пудів), лісні будматеріали (83 тис. пудів), зерно (8 тис. пудів), гас (6 тис. пудів), дрова (1 тис. пудів). Для порівняння: у 1909 році станція Желанна відправила 1,1 млн. пудів, а прийняла 502 тис. пудів різних вантажів; у 1911 році – відповідно 1,0 млн. і 545 тис. вантажів; у 1913 році – відповідно, 803 тис. і 699 тис. вантажів.

Станом на 1917 рік, колійний розвиток станції Желанна включав у себе 11 колій, з них 2 – головні, 3 – тупикові. Серед споруд: пасажирська будівля, 2 пасажирські платформи, пакгауз, 3 відкриті товарні платформи, водонапірна будівля, вагонні ваги й, звичайно, орендні ділянки під склади вантажів. Штат станційних працівників включав у себе 15 чоловік: 1 начальник станції, 2 помічника начальника, 6 сигналістів, станційний сторож, товарний сторож, сторож з охорони вантажів, касир, переписувач вагонів, вагар.
« Last Edit: 20.04.17 , 12:04 by pabel » Logged
Крымчанин UA
Active user

Posts: 5038


View Profile
« Reply #2 on: 21.04.17 , 08:04 »
Share

Огромное спасибо за исторические экскурсы. Это реально интересно, а старые фотки чего только стоят....
Logged
pabel
Active user

Posts: 3322


View Profile
« Reply #3 on: 21.04.17 , 19:04 »
Share

Станція ГРОДІВКА. Перші документальні згадки про наявність роздільного пункту Катерининської залізниці на місці сучасної станції Гродівка датовані першою половиною 90-х років XIX століття. Виникнення майбутньої станції Гродівка пов’язане із тимчасовими заходами зі збільшення пропускної здатності основного, тоді ще одноколійного, ходу Катерининської залізниці. У «Вказівнику пасажирських сполучень», який було складено на зиму 1894-1895 року, на місці Гродівки вказано роз’їзд № 3.

До 1895 року були укладені другі колії на перегонах ділянки Ясинувата – Демурине, і роз’їзди були переведені в категорію блок-постів. Але Гродівка залишалася в категорії роз’їздів, - в другій половині 90-х років позаминулого століття вона вказана як «роз’їзд Гродівка». На початку ХХ століття – це блок-пост № 11 (сучасна зупинка приміських потягів «блок-пост № 11» біля міста Мирноград тоді був роздільним пунктом «блок-пост № 11-біс» без зупинки там пасажирських потягів). З 1916 року, й навіть в перші роки радянської влади Гродівка була постом із колійним розвитком.

Станом на 1917 рік, колійний розвиток роз’їзду Гродівка складався із 4 колій (з них 2 – головні), без тупиків. Пасажирської будівлі не було; серед станційних споруд слід виділити контору і комору. Штат працівників роз’їзду складався з 6 чоловік: начальник станції, два помічники начальника, сторож і два стрілочники.

У 1911-1913 роках Гродівка фігурувала серед альтернативних пунктів примикання залізниць в напрямі Кураховки, Рутченково, й навіть Оленівки, до основного ходу Катерининської залізниці.

Стосовно навантаження по роз’їзду вугілля, станом на 1916 рік Гродівка числилася серед вугленавантажувальних станцій, але дореволюційних статистичних даних, які стосувалися б обсягів навантаження по цьому роздільному пункті, не знайдено. У 1915-1916 роках було збудовано залізничну гілку від роз’їзду Гродівка до Гродівського рудника (нині – територія шахти № 5/6). До шахт сучасних міст Новогродівка й Селидове залізниці проклали вже після Другої Світової війни.

З початку 90-х років XIX століття, й до самої громадянської війни по Гродівці робила зупинку 1 пара пасажирських потягів на добу. Змінювався лише час прослідування зупинки. Спочатку це були пасажирські потяги, а на початку ХХ століття їх перевели до категорії поштових. В роки громадянської війни, а також на початку і в середині 20-х років ХХ століття по Гродівці пасажирські потяги взагалі не зупинялися.
 
Станом на 1928 рік, посадка пасажирів із багажем по Гродівці здійснювалася в пасажирські потяги № 9/10 Київ – Ясинувата із причіпними вагонами до Ростова, який прослідував Гродівку о 13:50 по вівторках, четвергах, суботах, неділях, прямуючи на Київ, й о 15:47 по понеділках, вівторках, четвергах і суботах – прямуючи на Ясинувату – Ростов. Крім того, для пасажирів без багажу курсували щоденні поштові потяги № 3/4 Київ – Ясинувата із причіпними вагонами на Маріуполь, Луганськ (0:09 – на Ясинувату, 5:29 – на Київ) і товаро-пасажирські потяги № 21/22 Долинська – Ясинувата (12:22 – на Ясинувату, 15:37 – на Долинську).
Logged
pabel
Active user

Posts: 3322


View Profile
« Reply #4 on: 21.04.17 , 19:04 »
Share

Это реально интересно, а старые фотки чего только стоят....
Не за что ;) Интересно, конечно. Но со старыми фотками в большинстве случаев - проблема :)
Logged
opex
Active user

Posts: 10789


View Profile
« Reply #5 on: 22.04.17 , 16:04 »
Share

А Марноград ныне что?
Logged
Megapups
Active user

Posts: 11065


View Profile
« Reply #6 on: 22.04.17 , 17:04 »
Share

Димитров?
Logged
pabel
Active user

Posts: 3322


View Profile
« Reply #7 on: 22.04.17 , 19:04 »
Share

Мирноград = ех-Димитров. Марноград - это уже из местного жаргона)))
Logged
Tags:
Pages: [1]
Print
Jump to:  

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.8 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!
Page created in 0.133 seconds with 21 queries.