Railwayclub.info main
Welcome, Guest. Please login or register.
Did you miss your activation email?
15.12.17 , 21:12

Login with username, password and session length
Home | Help | Search | Login | Register | References | Blogs | Contact Information

railwayclub.info: train travel answers, travel deals

  train reviews

    Відгуки про потяги

      Other trains

        335/334 "Hellas" Белград - Салоніки

Pages: [1]
Print
Author Topic: 335/334 "Hellas" Белград - Салоніки  (Read 305 times)
snookerok
Active user

Posts: 709


View Profile
« on: 03.10.17 , 22:10 »
Share

Мав щастя проїхатись 27 вересня зі Скоп"є до Салонік (до Гевгелії поїздом, а далі автобусом).

По розкладу воно виглядає так: відправлення зі Скоп"є о 04:45, прибуття в Гевгелію о 6:51 і в Салоніки о 10:05.

Напередодні увечері вияснив на автовокзалі (він у Скоп"є майже суміщений із залізничним), що автобус до Салонік відходить о 6-й ранку і коштує 21 євро. Після 22 години ні в залізничних касах ні в довідці вже нікого не було щоб купити квиток на поїзд чи вияснити на скільки він запізниться (а те що він запізниться - це настільки норма, що іншого чекати й не доводиться). Вийшовши на платформу якраз застав відправлення зворотнього поїзда на Белград (в цьому напрямку ніби більш менш вчасно). І ще якісь там приміський у цей час теж відправлявся. Тобто якби хтось хотів купити квитка в Сербію перед самим відходом, то певно не зміг би цього зробити, бо каса закривається до 22 чи навіть ще раніше. На пероні був дядько в залізничній формі, який відправляв той поїзд (черговий по вокзалу можливо чи щось таке), але англійською майже не говорив. Я почав у нього розпитувати чи можна якось вияснити на скільки запізниться вранці зворотній поїзд, на що він наполовину жестами наполовину англійською пояснив мені, що вчасно ніколи не буває. Казав буває о 5, буває о 6 годині. Якийсь дядько працівник вокзалу сказав, що каса відкриється після 5 ранку. Тобто якби раптом сталось чудо і поїзд вранці прийшов би вчасно і хтось на нього таки чекав би, то квитка теж нема як купити. В результаті я пішов у хостел, вирішивши прийти за півгодини до відправлення автобуса і вже вирішувати по ситуації. А поїздом хотілось проїхатись, бо, зрештою залізницю я люблю більше, і другий фактор фінансовий. Поїзд значно дешевший автобуса.

Вранці прийшовши на вокзал о 5:30 каса вже працювала. Однак дядько в ній сказав, що поїзда ще нема і так і не зміг мені відповісти коли він все таки приїде. Він просто не знає і не має можливості вияснити. Це мене вразило найбільше. Диспетчери, телефон, телеграф - я не знаю чи вони там про таке чули і чим користуються і чому це взагалі так складно, але потім я згадав, що я на Балканах, і тут, схоже, просто всім байдуже. Залізниця в цих краях - не є щось суперважливе. Вийшовши на перон я побачив чотирьох людей, які чекали цей поїзд (не знаю чи теж щойно прийшли чи може ще з ночі чекали). Пара місцевих і пара з закордону. Дівчина (забув з якої країни) мала квиток до Салонік і казала, що чекає до 5:45 і якщо поїзда нема то йде на автобус, бо має термінові справи в Салоніках. Пропонувала мені свій квиток за 10 євро. Я не мав бажання сидіти і чекати примарного поїзда невідомо скільки, тому вирішив вчинити так само як вона. І раптом через 5 хвилин поїзд взяв і приїхав. В Скоп"є по графіку 25 хвилин стоянка, але насправді була менше. Залізнична каса, на відміну від кас автовокзалу картки до оплати не приймає. Тому я побіг спершу в обмінник, котрий біля кас на автовокзалі (моє щастя, що він працював в такий час, бо македонських динарів готівкою я вже майже не мав). Потім в залізничну касу, яка знаходиться поверхом вище, де дядько спитав мене здивовано чи поїзд вже приїхав. Тоді він поспіхом надрукував мені квиток (добре хоч від руки писати не треба було). Ціна 760 динарів (12 євро). З квитком побіг до поїзда і через кілька хвилин він відправився.

Самий поїзд складався з електровоза і 4-х вагонів: македонський спальник і сидячка купейного типу і 2 сербські сидячки з салоном відкритого типу. Зовні виглядало ще більш-менш (хоча звісно все в кращих балканських традиціях розписано в графіті), але всередині в сидячках страшно. Пройшовся по всіх трьох сидячих вагонах. У сербських було якихось двоє туристів, які потім перейшли в македонський вагон, де їхали решта людей. Я теж залишився в македонському і знайшов собі порожнє купе. Проходячи повз одне купе мене покликав дядько, який сидів біля відкритого вікна в купе і курив сигарету. Як вияснилось це кондуктор. Спитав звідки я є (нащо?) і куди їду, Потім пояснив про пересадку на автобус у Гевгелії, про яку я і без того знав. В купе 6 сидячих місць. Крісла з дерматиновим покриттям, але все виглядає дуже страшно. Всі вікна чудово відчинялися навстіж. Опалення у вагоні добре працювало, було навіть душно, довелось періодично з відчиненим вікном їхати. На проміжних зупинках по кілька людей сідало і виходило. Їхали досить шустро, але все одно ще трохи набрали запізнення і приїхали в Гевгелію десь у 8:30. Великий автобус вже чекав біля вокзалу. Декілька людей вийшли зі спальника, всього з десяток пасажирів пересіли в автобус. Кордон - чиста формальність, що македонський що грецький. Водій ще при посадці позбирав паспорти і просто носив їх штампувати. Ні прикордонників ні митників я навіть не бачив. До Салонік приїхали десь ближче до 11.

Позитивних моментів було два:
1) я таки зекономив і проїхався поїздом;
2) краєвиди з вікна на гори і долину річки Вардар досить гарні.

В цілому, після подібного досвіду з Македонськими залізницями, УЗ - це просто лакшері і сама пунктуальність))
Logged
Tags:
Pages: [1]
Print
Jump to:  

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.8 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!
Page created in 0.143 seconds with 21 queries.