Railwayclub.info main
Welcome, Guest. Please login or register.
Did you miss your activation email?
18.12.18 , 18:12

Login with username, password and session length
Home | Help | Search | Login | Register | References | Blogs | Contact Information

railwayclub.info: train travel answers, travel deals

  discussion

    Тамбур

      Travelogues

        З крутими поворотами до Вічного міста (2018)

Pages: [1] 2
Reply | Print
Author Topic: З крутими поворотами до Вічного міста (2018)  (Read 1440 times)
azh
Active user

Posts: 222


View Profile
« on: 30.03.18 , 10:03 »
Share Reply with quote

6–16 березня 2018

Я кілька разів бував у Італії, а дружина -- жодного. Тому можлива подорож до Італії приваблювала вже давно. Березень виглядав цілком привабливо, оскільки вихідний 8 березня припадав на четвер, і можна було спланувати собі видовжений week-end, узявши ще один-два дні відпустки за свій кошт. Спочатку розглядали варіанти північної Італії, але хотілося, щоб було більше елементів новизни для обох (а у Венеції та Вероні я вже бував), аж тут я несподівано побачив на сайті ÖBB нічні варіанти квитків Відень—Рим і назад по 39 євро, і основний пункт програми відразу перемістився до Вічного міста.

Правда, ми довго "чухалися", і коли після розгляду варіантів ночівлі та інших транспортних сегментів дійшло до купівлі квитків, то вони на плановану дату (8 березня) вже виявились тільки по 49 Є. Ми засумнівались, але вирішили таки купувати їх. Однак раптом дружині спало на думку, що можна виїхати на день раніше. На день раніше квитки були по 29 Є туди і по 39 Є назад. Організаційні питання вирішили, купили ці квитки, а потім стали будувати маршрут від Ужгорода до Відня.

Тут, здавалося б, просте рішення не спрацювало. Здоровий глузд диктував вечірній виїзд до Словаччини (Кошіце чи Міхаловце), потім нічний поїзд до Братислави, звідти короткий переїзд до Відня і день прогулянок по австрійській столиці. Та сайт словацької залізниці ZSSK уперто не хотів нічого продавати на нічний поїзд 614 "Земплін" до Братислави, а тільки в ньому були кушеткові вагони. На інші поїзди з Кошиць до Братислави на вказану дату були тільки спальні вагони (сидячи їхати вночі ми не хотіли). Мало того, тримісні спальні купе (21 Є за одного) там розділяються за статтю, і нижніх місць у них уже не було, а двомісні (29 Є за одного) виглядали явно задорогими.

Тому ми вирішили поїхати кружним шляхом, скориставшись альтернативним перевізником – "Реґіоджетом". Купили два квитки на нічний поїзд з Міхаловець до Праги (19.50 Є), потім – з Праги до Брна (4 Є за особу) і з Брна до Відня (7 Є за особу). При цьому заклали 6 годин на оглядини Брна, бо там, на відміну від Праги і Відня, ще не бували.

Крім того, вирішили, виділивши два дні на Рим, запланувати одноденний виїзд з Рима до Неаполя.

Зворотний шлях планувався простий: Рим—Відень—Братислава—Міхаловце—Ужгород (на бажану нам дату у зворотний бік квитки на поїзд № 614 продавалися). Щоправда, оскільки на понеділок у мене ще було заплановано подорож у справах до Вараждина (Хорватія), вирішили, що з Братислави дружина поїде додому сама, а я переночую і через Угорщину поїду до Хорватії.

Курси валют: 1 Є = приблизно 33 гривні = приблизно 26.7 чеських корун = приблизно 310 форинтів.

6 березня, вівторок

Квитки на автобус до Михайлівець (Міхаловце) брав наперед, за два дні, бо в день відходу їх могло не бути – зараз людей у той бік їздить чимало. Було два варіанти – автобуси о 15:20 і 17:10. Маючи гіркий жовтневий досвід спізнення з автобуса о 17:10 на потрібний поїзд у Кошіце (незважаючи на, здавалося б, достатній резерв часу), вирішили їхати пряшівським автобусом о 15:20. Два квитки – 225 гривень (з одним багажем). Вато згадати, що розклади автобуса на сайті bus.com.ua не відзначаються надійністю – так само, як і новий (здавалося б) розклад у міжнародній касі ужгородського автовокзалу – принаймні, заявлений там щоденний автобус до Михайлівець о 14:50, за словами касира, не ходить.

15:20 -- автобус Ужгород -- Міхаловце. Прибуття – біля 18 год.
Погода була холодна, абсолютно нетипова для сезону, тому з вокзалу практично нікуди не виходили – хіба що зайшли неподалік у "Кауфланд", купили кілька шоколадок і хліба на дорогу (збиралися так поспішно, що з дому нічого, крім яблук, цукерок і арахісу, не взяли).

На ділянці в околі Міхаловець саме були якісь ремонти, тож поїзди замінювалися спеціальними автобусами, але "Реґіоджета" це не стосувалося – поїзд відправлявся саме з Міхаловець (його початкова станція взагалі-то Гуменне). Сіли і поїхали. До речі, відсутність продажу квитків на "Земплін", імовірно, теж мала стосунок до ремонтів, бо вони мали тривати до найближчої п'ятниці, а вже на неділю ми через сайт брали на нього квиток. 

Міхаловце 19:25 – 5:52 Прага. "Реґіоджет", Кушетковий вагон, нижні місця, вода, кава, круасани – по 19.60 Є. Їхали добре.
 
7 березня, середа

Прибули до Праги вчасно. Погуляли годинку ранковим Вацлаваком і прилеглими вулицями, сіли в поїзд "Реґіоджет"
Прага 7:21 – 9:46 Брно (сидячі місця, без сервісу, вода в пляшках) – по 4 Є за одного.

Прибули за графіком. Погуляли Брном. Було холоднувато, перекусили в "Макдональдсі", зігрілися, ше погуляли. Місто сподобалось, але далеко за межі старої центральної зони ми не виходили. Навіть до музею Менделя не дійшли.

Поїзд "Реґіоджет" Брно 15:48  -- 17:23 Відень (сидячі місця, кава) – по 7 Є за одного.

Трохи погуляли Віднем, хоч уже стемніло, та й часу особливо не було, тому далеко не заходили. Залишили Відень на зворотний шлях. Тим часом на вокзалі розібрався з розташуванням камери схову. Поїзд наш до Рима був двогрупний і у розкладі фігурував як поїзд до Мілана (Рим там і не згадувався), тому треба було проявити пильність.

Відень 19:23 – 9:22 Рим (Терміні) – поїзд EN 40233, вагон 2 класу (шестимісні сидячі купе зі скляними дверима), спецпропозиція ÖBB по 29 Є за одного.
Перспектива поїздки в сидячому вагоні призвела до того, що я переклав паспорт і гаманець із внутрішньої кишені куртки (яка висіла на вішаку) у передню кишеню штанів. Як виявилося потім, це мало велике значення.
У купе ми їхали самі. Точніше, до Майдлінґа і Вінер-Нойштадта їхало ще двоє пасажирів, але далі ми їхали самі й чудово виспались.

8 березня, четвер

Прибули до Рима зі спізненням хвилин на 40, але нас це мало хвилювало, бо поселення в готель у нас було з 13 год, тож ми вийшли, пройшлися довкола вокзалу Терміні, подивилися ззовні на терми Діоклетіана, купили собі денні проїзні квитки на місцевий транспорт (по 7 Є за одного) і поїхали в метро до південних воріт (забув точну назву, здається Порта Сан-Джованні), де церква Сан-Джованні-ін-Латерано. Церква справила колосальне враження. Ходили ми по одному (другий у цей час стеріг рюкзаки, гріючись на сонечку).

Потім знов поїхали на метро до церкви Санта-Марія-Маджоре. Дружина так само пішла подивитися церкву, а я сидів біля колони з рюкзаками. Коли  ж настала моя черга йти дивитися церкву, я раптом виявив, що у передній кишені штанів паспорт є, а гаманця нема. Пошуки ні до чого не призвели. До  Санта-Марія-Маджоре я вже не пішов. Ще про всяк випадок вернулися до станції метро тією дорогою. якою прийшли, але без успіху. Усі наші гроші (крім 10 Є, що були у дружини) і кілька моїх карток пропали. На щастя, дружина свою картку тримала біля себе. Отож, ми пішли в готель "Ґлорія", розташований на шляху від Санта-Марія-Маджоре до Терміні (віа Джоберті, 30). Готель було замовлено наперед через booking.com за дуже навіть пристойну ціну (трохи більше 58 Є за дві ночі, окремий номер з душем, але туалет за межами номера). Ще 12 Є міського податку треба було доплатити на місці. У нас було лише 10, але, на щастя, в готелі можна було платити карткою, і українські гривні на ній врятували нас.

Заблокували вкрадені картки: одні – через "Приват24", інші – з допомогою сина, що був в Україні й зателефонував до банку. Перегорнули цю сторінку подорожі, сполоснулись і поїхали до міста – насамперед у Ватикан, собор святого Петра, замок Сант-Анджело, набережні Тібру в тій частині міста. Враження від цих місць чудові. Дорогою знайшли банк, партнер нашого, зняли якісь гроші з картки. Правда, відвідин музеїв програма вже не передбачала (єдиний виняток було зроблено наступного дня для Помпей). Гуляли до вечора, уже в сутінках поїхали до фонтану Тритона (щось не справив враження) і фонтану Треві (справив).

9 березня, п'ятниця

Наперед було куплено акційні квитки до Неаполя на вранішній "Італо" по 9.90 Є – проїхались на швидкісному поїзді з великим задоволенням.

Ідею подорожі до Неаполя на один день Maxy охарактеризував вкрай негативно (http://forum.railwayclub.info/index.php?topic=124298.0). Підтверджую. Це дійсно замало, але в нас більше не виходило. До того ж, ми вирішили відвести на Неаполь півдня, а півдня – на Помпеї. Враження від Неаполя склалось якесь неповне, хоч ми після зауважень Maxy й були частково готові до цього. Пройшовшись старим центром і дійшовши до замку Анжуйських (ми подивилися на нього тільки ззовні, бо вже притискав час і довкола ще йшли якісь ремонти), спустилися в метро (одноразовий проїзд -- 1.10 Є), доїхали до головного вокзалу  Наполі-Чентрале (станція метро Гарібальді, там же станція місцевої навколовезувійської залізниці Circumvesuviana). На Circumvesuviana купили квитки до станції Pompei Scavi по 2.80 Є за одного в один кінець (ми купили 4 квитки, тобто туди й назад) і поїхали поїздом у напрямі Сорренто. Їхали близько 40 хв.

Від станції Pompei Scavi до входу в заповідник -- не більше 5 хв пішки. Вхід – 13 Є за одного. Квиток чинний також для Геркуланума (Ercolano) і Стабії (обидва ці міста також зруйнувала та сама катастрофа), причому термін чинності квитка – 2 дні. Ерколано, до речі, ми проїжджали дорогою від Неаполя до Помпей. Це ще одна причина, щоб планувати Неаполь і околиці надовше. Або ж (якщо компанія більша), можна комбінувати, щоб в один день квитком скористались одні люди, а наступного дня – інші (квитки неіменні).

Помпеї вразили масштабом. Ми дуже задоволені, що потрапили туди. Походили по відкопаних руїнах години 3–4, багато побачили (звичайно, оглянули не все), притомилися, та й пора було їхати до Неаполя, щоб встигнути на регіональний поїзд до Рима (квитки ми купили вранці на Наполі-Чентрале в автоматі). На станції в Помпеях людей зібралося дуже багато, але в поїзд помістились усі, нам вдалося навіть сісти. 

Неаполь 18:20 – 21:12 Рим (Терміні) – по 12.30 Є за одного.

10 березня, субота

Третій день в Італії було повністю присвячено Риму. Виселилися з готелю, його працівник (чи, може власник, бо готель, наскільки ми зрозуміли, сімейний) люб'язно дозволив залишити рюкзак до вечірнього поїзда. Знову купили одноденні проїзні по 7 Є (даремно витрачені гроші, бо більше ходили, ніж їздили, і можна було спокійно взяти по 2 чи 3 одноразові квитки (по 1.50 Є)). Колізей (тільки ззовні), арка Костянтина, римський Форум (усередину не заходили), площа Венеції, Капітолій, театр Марцелла, острів на Тібрі, Пантеон, площа Навона, площа Іспанії і ще багато чого – враження чудові. Врешті забрали з готелю речі й пішли на поїзд. З Рима поїзд теж двогрупний – до Відня йде лише частина вагонів, інші – до Мюнхена (саме Мюнхен і вказано в розкладі, знов треба бути уважним).

Рим 18:58 – 8:46 Відень – спецпропозиція по 39 Є за одного.
Досить довго чекали подачі поїзда. Несподіванка: нашого 310-го вагона не виявилося. Провідник кушеткового порадив сідати в сусідній 311-й. Таких пасажирів виявилося більше. Ми сіли на свої місця, тільки в 311-й вагон. У купе їхали спочатку вдвох, у Флоренції сіли ще двоє пасажирів – росіяни, один з них віз два великі духові інструменти (як я зрозумів, туби). Комфорту, звичайно, було незрівнянно менше, ніж по дорозі до Рима, але до Відня якось дісталися.

11 березня, неділя

У Відні залишили речі в камері схову. Мала камера – 2 Є (там помістилися обидва наші рюкзаки),  трохи більші – по 2.50 Є, ще більші – по 3.50 Є і зовсім великі (лижні) – по 4.50 Є. Це на 24 години. Кладеш речі в камеру, закриваєш двері, а тоді кидаєш гроші в автомат і отримуєш від нього квиточок. Потім (увечері) цей квиточок запхаєш у відповідний проріз, і система відчинить твою камеру.

Далі гуляли Віднем – Бельведер, собор святого Стефана, Гофбург тощо. У Відні були не вперше, загалом враження приємні, місто гарне, але після Рима ми все ще перебували під враженням його античності.

Увечері нам треба було на автобусний термінал біля метро "Стадіон", звідки відходять автобуси "Реґіоджету". Одноразовий квиток на метро у Відні коштує 2.40 Є, при цьому дозволені пересадки, але їхати можна тільки в одному напрямі, тобто проїхати з Карлсплац до вокзалу, а потім назад через Карлсплац до стадіону – не можна. Після відомої події з грошима у нас було сутужно, тож дружина залишилась чекати мене на Карлсплац, а я пройшовся пішки до головного вокзалу (виявилося трохи довше, ніж я очікував), там забрав речі з камери схову і вирішив їхати на метро до Карлсплац. Але я не перевірив, що грошей у мене виявилося рівно 2.40 Є – на один квиток (спочатку я думав пройтися до Карлсплац з рюкзаком пішки і не потурбувався про гроші). Проблема полягала в тому, що з тих 2.40 Є у мене було дві п'ятицентові монети, а автомат приймав тільки жовті монети – від 10 центів і вище. Я з'ясував це, коли вже повкидав більшу частину грошей в автомат. На щастя, якась дівчина погодилась поміняти мої два п'ятицентовики на монету в 10 центів, і я купив квиток. На вході у метро є компостери (я квиток закомпостував), але нема турнікетів, тож на Карлсплац я вийшов з метро, забрав дружину, купив квиток для неї, а сам скористався своїм квитком – це було цілком легально, бо я продовжив поїздку в тому ж напрямі.
 
Вийшовши з метро "Стадіон", ми не відразу зорієнтувались, де там той автобусний термінал (було вже темно), Тому, побачивши двох молодих людей, я підійшов до них запитати. На моє звернення "Entschuldigung, wir suchen, bitte, den Busterminal" хлопець відповів:"Добрый вечер! Можно и по-украински". Я повторив по-українськи, а він по-російськи дуже детально і точно пояснив нам, де той термінал.  Ми подякували й пішли до терміналу. Я не відразу збагнув, як хлопчина з однієї фрази розпізнав у мені українця (вимова в мене наче цілком нормальна, та й фраза надто коротка), і аж потім до мене дійшло, що на светрі в мене був тризуб.

На терміналі, коли ми чекали нашого автобуса до Братислави, ця молода пара підійшла до нас. Виявилося, що вони з Запоріжжя, це їхня перша подорож у центральну Європу, вони приїхали автобусом зі Львова до Брна, звідти до Відня, а тепер їдуть назад у Брно. Я показав їм, як купити квиток на автобус "Реґіоджет" через інтернет, бо в них щось не виходило. Під'їхав наш автобус, і ми попрощались. Сподіваюсь, у них все вийшло добре.

Відень 20:25 – 21:55 Братислава – автобус "Реґіоджет", по 5 Є за одного.
В автобусі, побачивши мій тризуб, до нас підсіла ще одна молода пара – колишні львів'яни, що живуть у Братиславі. Поговорили про подорожі. Ми разом вийшли на автостанції (там, до речі, зараз ремонт, і автовокзал навіть перенесли у тимчасове приміщення; і автостанція називається Nivy,  а не Mlynské Nivy, як раніше). Вони показали нам, де зупинка міського автобуса, щоб їхати на залізничний вокзал і підказали його номер. Однак щось пішло не так, бо ми прочекали з півгодини чи й більше, саме той автобус чомусь не їхав (видно, його зупинка була десь в іншому місці), тож ми сіли на інший, який підвіз нас не зо самого вокзалу, а до зупинки SAV (Словацька академія наук), звідки ми пройшли пішки. Проїзд у Братиславі коштує 70 центів (якщо до 15 хв) чи 90 центів (понад 15 хв). Квитки купують в автоматах, які є не на всіх зупинках.

З Братислави дружина поїхала поїздом 615 "Земплін" до Міхаловець (Братислава 23:43 – 7:17 Міхаловце – кушеткове 6-місне купе, нижнє місце, 17 Є) з подальшим планом пересісти о 7:35 чи 7:40 на автобус до Ужгорода. Я ж пішов у заздалегідь замовлений гостел "Патіо" на вулиці Шпитальській, щоб там заночувати й рухатися на південь.

12 березня, понеділок

Гостел виявився нормальний. Я прийшов близько півночі, переночував, помився, підзарядив комп'ютер і подався на станцію Братислава-Петржалка, де мав намір сісти на поїзд о 8:48 до угорської станції Гедєшголом. З приємністю пройшовся вранішньою Братиславою, перейшов міст через Дунай, і тут зі мною зіграла злий жарт моя самовпевненість.

Чомусь у мене було стійке враження, що станція Петржалка розташована недалеко від мосту через Дунай (кілька років тому ми їхали туди автобусом з центру), і я навіть не подивився на карту в інтернеті. У мене була паперова карта центральної частини Братислави, але за мостом СНП вона закінчувалась. Я спитав у двох чи трьох людей дорогу, йшов спочатку спокійно, але після останньої розмови зрозумів, що можу спізнитися. Так і сталося. Коли я зайшов у приміщення станції, поїзд був ще на пероні (я бачив його). Коли я, пробігши тунелем, вискочив на платформу, я побачив тільки його хвіст. Повний облом.

Тут мушу ще раз подякувати форуму (зокрема, панові Tabo) за безкорисливу допомогу. Бо врятувала мій маршрут саме його ненав'язлива порада про альтернативну можливість добирання до Угорщини приміським автобусом № 801 від станції Русовце (http://forum.railwayclub.info/index.php?topic=124302.0). Я з'ясував (у Петржалці на вокзалі є таблички з розкладами і маршрутами міських автобусів), що до Русовець ходить автобус № 91 з інтервалом у 20 хв, що їхати туди 18 хв, отже треба квиток за 90 центів. На зупинці перед вокзалом автобуса № 91 зазначено не було, але одна з жінок на зупинці сказала, що є якісь автобуси з протилежного боку колій. Пройшовши крізь тунель, там я знайшов зупинку потрібного автобуса й автомат для квитків. Автомат виявився оригінальним – не схотів брати монети по 1 і 2 Є, тільки центи. На щастя, у мене виявилося рівно 90, а то довелося б знову йти на протилежний бік колій.

Сів у автобус (напрямок на південь, до Чунова), проїхав до станції Русовце. В автобусі є екран, на якому показує наступні зупинки. Там на зупинці вже чекав автобус № 801 до Райки (Угорщина). Тільки я зайшов, автобус рушив. Ціна до Райки – 1.50 Є. Автобус у Райці проїхав повз залізничну станцію і зупинився трохи далі (Benzinkut).

На станції у Райці міжнародної каси немає (мені потрібна була саме міжнародна, щоб купити квиток Угорщина—Хорватія за порадою Maxy -- http://forum.railwayclub.info/index.php?topic=124302.0). Там взагалі нема ніякої каси. Довелося почекати наступного поїзда на Гедєшголом.

Райка 11:09 – 11:23 Гедєшголом – квиток купував у поїзді (310 форинтів = 1 Є). 

Я заздалегідь купив в Ужгороді паперові форинти, щоб міг з гарантією купити в Гедєшголомі міжнародний квиток (раптом не спрацює картка чи не схочуть брати євро, бо зі мною та з друзями в Угорщині бувало всяке). Але куплені форинти залишились у вкраденому гаманці в Римі. У мене ще були форинти монетами, які я не носив при собі, тому вони врятувалися. Тими монетами я й назбирав 310 форинтів на квиток.

У Гедєшголомі я швидко і без проблем купив у касі угорсько-хорватський квиток "туди й назад" ("odo—vissza") Гедєшголом—Вараждин—Гедєшголом. Спрацювала знижка в 60%, про яку писали Maxy і Tabo (ще раз дякую). При цьому касирка запитала, чи це квиток тільки на дві країни, тобто чи не планую я ще якусь третю країну (з чого я роблю висновок, що можливі якісь інші умови для квитка з більшою кількістю країн). Також вона спитала, коли я хочу їхати (відповідь – зараз), а ще назвала проміжні станції, через які виписує квиток, причому останнььою назвала Которибу (але я поправив її, назвавши Копривницю, бо через Которибу нічого міжнародного не ходить). Говорив до неї по-угорськи, а коли бракувало слів, використовував німецькі. Можна було платити (крім форинтів, звичайно) єврами або карткою. Я вибрав євро. Обійшлося в 30.2 євро (з 31 євро отримав 250 форинтів здачі).

Гедєшголом 11:36 – 12:10 Дьйор
Швидко, за розкладом. Доволі новий, сучасний поїзд. У мене було трохи часу на прогулянку містом. Дьйор дуже сподобався. Чистий, акуратний, архітектурно багата ратуша, кілька церков, чистий, відреставрований достатньо старий центр. Дійшов до мосту через ріку – там, де Раба впадає в один з рукавів Дунаю, можна було спостерігати дуже чітке розділення води --  чиста синя дунайська і каламутна жовтувата з Раби.

Далі все йшло за розкладом, який люб'язно запропонував Tabo:

Дьйор 13:50 – 15:19 Celldömölk
Щоб передати звучання назви угорського містечка Celldömölk, українській мові бракує звуків. Містечко нічим не примітне, хіба що його прапор (чи прапор їхньої області) – як перевернутий наш. Погуляв півгодини. поки чекав наступного поїзда.

Celldömölk 16:05 – 17:05 Золосентіван

Золосентіван 17:12 – 18:18 Нодьконіжо

Нодьконіжо 18:41 – 19:39 Копривниця
Я вже майже забув, що Хорватія – ще не член шенгенської угоди, але в останній момент перед кордоном таки дістав паспорт. У Дєйкейнєші зайшли прикордонники. Угорці швидко проштампували, хорвати питали, куди їду, як довго буду і де ночуватиму, а також де працюю.

По Угорщині поїзди йшли без спізнень, у Копривницю поїзд трохи спізнився. До речі, того вечора там практично всі поїзди спізнювались на хвилин 10-15.
 
Копривниця 20:26 – 21:11 Вараждин

Назад з Вараждина я їхав 15 березня за тим же квитком.

15 березня, четвер

Оскільки пасажирські поїзди перетинають угорсько-хорватський кордон тільки двічі, особливого вибору не було. Єдине, що підказав мені день приїзду, -- це краще не розраховувати на кількахвилинну пересадку (Вараждин 10:20 – 11:05 Копривниця, а поїзд з Копривниці на Будапешт об 11:14), тому з Вараждина виїхав рано:

Вараждин 7:56 – 8:40 Копривниця
У Вараждині треба мати на увазі, що перша колія, з якої відходить поїзд на Копривницю, -- це не та, на яку виходиш прямо з вокзалу. Прямо перед виходом з вокзалу – друга колія, а перша – збоку від вокзалу, праворуч. Я ледь не пропустив свого поїзда, мою увагу звернув на це якийсь працівник станції.

Прогулявся по Копривниці. Місто значно менш цікаве, ніж Вараждин. Півгодини—година – цілком досить, щоб скласти уявлення. Досить довго чекав на вокзалі. Спостеріг, що поїзд "Заґреб—Будапешт" насправді не проходить усю ділянку наскрізно одним складом. По суті, до Копривниці прибуває поїзд із Рієки, який потім нібито йде далі на Осієк. Приблизно в той самий час прибуває поїзд із Будапешта. Пасажири, що прибули з Заґреба і прямують до Будапешта, пересідають на цей поїзд, який повертається назад. Очевидно, аналогічну пересадку роблять ті, хто їде у зворотному напрямі. Чи це система, чи так було тільки в день моєї подорожі, я не знаю. Поїзд спізнився хвилин на 20—30, але компенсував відставання за рахунок скорочення довгої стоянки на кордоні в Дєйкейнєші:

Копривниця 11:14 (насправді пізніше) – 12:55 Нодьконіжо

Через доволі пізній перетин кордону все сходилося виключно на запропонованому Tabo варіанті (http://forum.railwayclub.info/index.php?topic=124302.0), без жодних прогулянок угорськими містами.

Нодьконіжо 13:10  – 13:58 Золосентіван

Золосентіван 14:02  – 14:51 Боба
Цю ділянку їхав міжнародним Любляна—Будапешт "Цитаделла". Як виявилося, він стає на кожній (чи майже кожній) дрібній станції. Звичайні внутрішньоугорські пасажирські багато станцій проскакували, не зупиняючись.

Золосентіван і Боба – це станції, де стикуються поїзди з кількох різних напрямків. Напевне, це підлаштовано спеціально для пересадок, бо прибувають вони всі майже в один час і, ймовірно, чекають один одного. У моєму випадку спізнень, на щастя, не було, тому перевірити останнє припущення я не зміг. Боба – це взагалі станція мало не в чистому полі, на околиці якогось села. Станція практично тільки для транзитних пасажирів. Я хотів глянути на розклад у приміщенні станції, але якийсь залізничник перехопив мене, спитавши, куди мені, і сказав, на яку колію йти.

Боба 15:24  – 15:35 Celldömölk

Celldömölk 16:06  – 17:16 Дьйор

Дьйор 17:48  – 18:24 Гедєшголом

Хоч маршрут через Угорщину нібито й недовгий, і їхалося без затримок, але пізній перетин кордону і чимала кількість пересадок (хоч і з не дуже тривалим часом чекання, але десь 30, десь 40 хв) спричинилися до того, що на останній поїзд у Гедєшголомі до Братислави-Петржалки я вже ніяк не встигав. Добре, що в обговоренні Tabo підказав про існування приміського братиславського автобуса до/з Райки.

У Гедєшголомі каса (міжнародна, вона ж єдина) була закрита. Оголошення вказувало перелік днів у березні (десь близько восьми), в які каса працює лише до 12:55. Отже, мені пощастило: коли я, їдучи до Хорватії, купував тут свій міжнародний квиток, каса була відчинена (інакше довелося б купувати у Дьйорі).

Отож, я дочекався поїзда на Райку (Гедєшголом – село, гуляти там ніде, було вже темно і ніяких особливих ознак цивілізації на горизонті не було. за винятком кількох ресторанчиків), сів у нього без квитка. Був ще один пасажир, квитків ніхто не перевіряв і не продавав.
 
Гедєшголом 19:34  – 19:48 Райка

Я знав (завдяки Tabo), що в Райці о 19:55 має бути братиславський автобус № 801, тому поквапився на зупинку. Треба сказати, що ця зупинка в розкладі вказана як кінцева, але, коли я за кілька днів до того їхав з Братислави до  Райки, автобус там не розвертався, а продовжував рух далі вглиб Угорщини, у Райці в нього сідали люди і, як мені здалося, називали зупинку "Безенє" (наступне угорське село). Тож я мав підстави переживати, чи знайду в темряві зупинку на протилежному боці дороги.   Коли я підійшовши до зупинки, на якій мене висаджував автобус з Братислави, там було двоє людей – словацька пара. Вони пояснили, що автобус до Братислави № 801 має бути тут-таки. Він дійсно підійшов за кілька хвилин (тобто у даному випадку це була кінцева). Ми сіли, автобус розвернувся і поїхав. Ціна – 1.50 Є. Люди, яким треба було до міста, доїхали не до кінцевої (Русовце), а вийшли на, здається, попередній зупинці – якісь сади. Там усі ми пересіли на міський автобус (здається, № 91) до мосту СНП. На жаль, квиткового автомата на зупинці не було, а купити квиток через СМС я не зміг, бо не мав словацького номера телефону. Довелось їхати зайцем, чого терпіти не можу. Вийшов на передостанній зупинці перед мостом – коли вже зрозумів, де я перебуваю. Перейшов через міст, трохи пройшовся центром нічної Братислави, прийшов на вокзал.

Братислава 23:43 – 7:17 Міхаловце – кушеткове 6-місне купе, нижнє місце, 17 Є, куплено на сайті ZSSK як спецпропозиція "Slovak Express".
І тут не обійшлося без курйозу. Провідник виявився якимось маргіналом. Узявши квиток, він спитав: ;Маєте документ?" Я подав паспорт. Провідник: "Нащо мені ваш паспорт? Документ – тут пише "Slovak Express", -- і показав на квиток. Я відповів: "Який документ? Slovak Express – це спецпропозиція вашої компанії". Видно, вираз моїх очей злякав його, бо він, пропускаючи мене, почав щось белькотіти про те, що є ще документ "Slovak Express", і навіть забув дати належну мені пляшку води.

16 березня, п'ятниця

Далі все було просто. До Міхаловець прибули за розкладом. Автобус на Ужгород вже стояв на першій платформі. Вільні місця були. Заплатив 3.50 Є за квиток + 1 Є за багаж.
Міхаловце 7:30 – 11:00 Ужгород.

Подорож закінчилася. Пізнавальна і транспортна частини її вдалися повністю. Що ж стосується фінансової частини, то брат, дізнавшись про цю історію, нагадав мені давню єврейську мудрість: "Дякую, Господи, що взяв грошима".

P.S. Дякую всім, хто допомагав порадами при обговоренні окремих деталей подорожі:
http://forum.railwayclub.info/index.php?topic=124302.0
http://forum.railwayclub.info/index.php?topic=124302.0

Logged
Dhr_Igor
Active user

Posts: 4314


View Profile
« Reply #1 on: 30.03.18 , 11:03 »
Share Reply with quote

Дякую за цікавий звіт!
Logged
Maxy
Главный
Active user

Posts: 22129


View Profile
« Reply #2 on: 30.03.18 , 16:03 »
Share Reply with quote

А Ви так і не знаєте, у Вас вкрали гаманець у нічному поїзді Відень - Рим, чи десь у Римі після виходу з нього?
Бо про крадені гаманці в нічних поїздах між Австрією і Італією я чую не вперше, у нас на форумі люди вже про це писали:
http://forum.railwayclub.info/index.php?topic=22976.msg252171;topicseen#msg252171
Logged
tabo
Active user

Posts: 3298


View Profile
« Reply #3 on: 30.03.18 , 16:03 »
Share Reply with quote

На станції у Райці міжнародної каси немає... Там взагалі нема ніякої каси. Довелося почекати наступного поїзда на Гедєшголом.
Мені здається, що це досить логічно, повноцінне "залізничне життя" там зникло ще з переводом усієї міжнародки на Штурово років з десять тому. Це і так диво, що там поновився транскордонний рух (мабуть якийсь проект на гроші ЄС)
При цьому касирка запитала, чи це квиток тільки на дві країни, тобто чи не планую я ще якусь третю країну (з чого я роблю висновок, що можливі якісь інші умови для квитка з більшою кількістю країн).
Навіть не знаю, що саме вона мала на увазі. Там є одна знижка на більше країн, але то менш вигідно. Чи це вона думала, що ви так в Словенію (чи БіГ, куди відсутнє сполучення) далі поїдете, хз.
Говорив до неї по-угорськи, а коли бракувало слів, використовував німецькі.  
Поліглотизм корисний :) Це до слова про спілкування з MAV, там треба або мати "залізничний досвід", або знати угорську )))
У Гедєшголомі каса (міжнародна, вона ж єдина) була закрита. Оголошення вказувало перелік днів у березні (десь близько восьми), в які каса працює лише до 12:55. Отже, мені пощастило: коли я, їдучи до Хорватії, купував тут свій міжнародний квиток, каса була відчинена (інакше довелося б купувати у Дьйорі).
Прикро, але від такого ніхто не застрахований, бо на сайті вони про зміну роботи каси не пишуть, а іншим чином заздалегідь навряд є можливість дізнатися
Logged
Maxy
Главный
Active user

Posts: 22129


View Profile
« Reply #4 on: 30.03.18 , 17:03 »
Share Reply with quote

Це і так диво, що там поновився транскордонний рух (мабуть якийсь проект на гроші ЄС)
думаю не в останню те, що ця лінія ожила - якось пов'язано з тим, що у Братиславі наново відбудували "старий міст". Він був закинутий (автомобільна частина була вузька і заблокована, залізнична - одноколійна і теж закинута, по ньому лише пішоходи ходили), його розібрали і на його місці збудували трамвайно-пішохідний міст, при чому проклали суміщену трамвайну колію колію 1435+1000 мм (хоча трамвай у Братиславі - лише 1000 мм). Коли приймали в експлуатацію - щоб мати можливість випробувати нову лінію не лише  на 1000 м, а й на 1435 мм - один з трамвайних вагонів тимчасово переставляли на візки 1435 мм. Я десь чув що ця 1435 мм колись має дотягтись, щоб десь за Петержалкою вийти на велику залізницю і тоді окрім міських трамваїв - по новозбудованій лінії будуть ходити приміські (і НЯР одночасно міжнародні) трамвай-поїзди безпосередньо з центра Братислави, при чому НЯР залізнична частина їх маршрута буде не на Австрію - тобто на Кітзее (Відень), а саме в напрямку Райки (і може далі на Гедьешголом) - тобто на Угорщину.
« Last Edit: 30.03.18 , 17:03 by Maxy » Logged
W_777
Active user

Posts: 317


View Profile
« Reply #5 on: 30.03.18 , 17:03 »
Share Reply with quote

azh, спасибо Вам за познавательный рассказ о поездке.
Я тоже слышал, что в Риме кошельки воруют.
Я и не знал, что есть такой дешевый вариант пересечения словацко-венгерской границы.
А так, на вскидку, может кто считал: дает ли какую-то экономию проезд через Петржалку и Райку если ехать из Братиславы в какой-то из крупных городов Венгрии (например, Будапешт)?
Logged
Maxy
Главный
Active user

Posts: 22129


View Profile
« Reply #6 on: 30.03.18 , 18:03 »
Share Reply with quote

жодної не дає і давати не може.

По перше цього року є реляційна пропозиція 9 євро на маршрут Братислава - Будапешт або Будапешт - Братислава в один бік. Це дешевше внутрішньоугорського тарифа на таку відстань (і дешевше ніж навіть просто проїзд Будапешт - Гедьєшголом). З такою ціною - розбивки - не потрібні. І це не шпар, ці квитки по 9 євро можна купити хоч перед відходом в необмеженій кількості, вони є завжди. Надодачу на ЄвроСіті, що курсують по ділянці Будапешт - Братислава - не обов'язкова резервація місць.

По друге навіть якби було як у попередні роки (коли реляційна пропозиція - існувала лише у варіанті туди-й-назад по 17,5 євро, втім вона була досить помірною по ціні щоб якщо треба лише в один бік - щоб проїхати і щоб квиток назад пропав) - тут грає роль, що проїзд на поїзді у Словаччині трішки дешевший ніж у Угорщині. Грубо кажучи 150 км на швидкому поїзді коштує ~7,4 євро по Словаччині vs 3000 HUF по Угорщині. Тому коли є кілька варіантів маршрута зі Словаччини в Угорщину, де загальна довжина приблизно однакова - для проїзду з розбивкою краще обирати той з варіантів, де словацьких кілометрів побільше, а угорських - поменше, щоб максимальну частку поїздки оплатити по нижчій "словацькій" ціні, і меншу по вищий "угорській". Тому у часи коли не було 9-єврового тарифа Будапешт - Братислава - люди їздили саме через Естергом, а не якимись більш "західними"маршрутами.
« Last Edit: 30.03.18 , 19:03 by Maxy » Logged
azh
Active user

Posts: 222


View Profile
« Reply #7 on: 30.03.18 , 18:03 »
Share Reply with quote

А Ви так і не знаєте, у Вас вкрали гаманець у нічному поїзді Відень - Рим, чи десь у Римі після виходу з нього?

Maxy, квиток вкрали однозначно в Римі, бо вже в Римі я розраховувався грошима з того гаманця за проїзні у метро. Його могли або витягти в метро, або на вулиці (одна жебрачка робила спробу наблизитись). А в поїзді ми були в купе фактично самі, там жодних шансів втратити гаманець не було.  
Logged
Kotenok
Active user

Posts: 3218


View Profile
« Reply #8 on: 04.04.18 , 02:04 »
Share Reply with quote

Увечері нам треба було на автобусний термінал біля метро "Стадіон", звідки відходять автобуси "Реґіоджету". Одноразовий квиток на метро у Відні коштує 2.40 Є, при цьому дозволені пересадки, але їхати можна тільки в одному напрямі, тобто проїхати з Карлсплац до вокзалу, а потім назад через Карлсплац до стадіону – не можна. Після відомої події з грошима у нас було сутужно, тож дружина залишилась чекати мене на Карлсплац, а я пройшовся пішки до головного вокзалу (виявилося трохи довше, ніж я очікував), там забрав речі з камери схову і вирішив їхати на метро до Карлсплац. Але я не перевірив, що грошей у мене виявилося рівно 2.40 Є – на один квиток (спочатку я думав пройтися до Карлсплац з рюкзаком пішки і не потурбувався про гроші). Проблема полягала в тому, що з тих 2.40 Є у мене було дві п'ятицентові монети, а автомат приймав тільки жовті монети – від 10 центів і вище. Я з'ясував це, коли вже повкидав більшу частину грошей в автомат. На щастя, якась дівчина погодилась поміняти мої два п'ятицентовики на монету в 10 центів, і я купив квиток. На вході у метро є компостери (я квиток закомпостував), але нема турнікетів, тож на Карлсплац я вийшов з метро, забрав дружину, купив квиток для неї, а сам скористався своїм квитком – це було цілком легально, бо я продовжив поїздку в тому ж напрямі.
Можно было поступить гораздо проще без ожидания и покупки нового билета: билет за 2-40 действителен на весь транспорт Вены. Поэтому можно было обоим доехать до вокзала, а дальше воспользоваться S-Bahn'ом до Wien Praterstern или если ждать очень долго - в другую сторону до Wien Meidling (замечу что на участке Wien Hbf - Wien Meidling городской билет действителен и в дальних поездах RJ), после чего сесть в метро и поехать до Стадиона.
« Last Edit: 04.04.18 , 02:04 by Kotenok » Logged
Kotenok
Active user

Posts: 3218


View Profile
« Reply #9 on: 04.04.18 , 03:04 »
Share Reply with quote

і на його місці збудували трамвайно-пішохідний міст, при чому проклали суміщену трамвайну колію колію 1435+1000 мм (хоча трамвай у Братиславі - лише 1000 мм). Коли приймали в експлуатацію - щоб мати можливість випробувати нову лінію не лише  на 1000 м, а й на 1435 мм - один з трамвайних вагонів тимчасово переставляли на візки 1435 мм. Я десь чув що ця 1435 мм колись має дотягтись, щоб десь за Петержалкою вийти на велику залізницю і тоді окрім міських трамваїв - по новозбудованій лінії будуть ходити приміські (і НЯР одночасно міжнародні) трамвай-поїзди безпосередньо з центра Братислави, при чому НЯР залізнична частина їх маршрута буде не на Австрію - тобто на Кітзее (Відень)
Там был задел под другое - восстановить историческую линию связывающую Вену и Братиславу, т.е. вывести 1435мм на конечную венской линии S7 в Вольфстале.
Logged
Tags:
Pages: [1] 2
Reply | Print
Jump to:  

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.8 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!