Було заплановано та здійснено подорож по такому плану:
Основними завданнями було - максимально сдешевити українську жд ділянку,
трохи шиканути за кордоном(зацінити нічні потяги), гульнути трішечки у Кошице та
відвідати Прагу.
Київ-Чоп (Поїзд Київ-Солотвіно)
Якщо порівнювати стан вагонів із моїм улюбленім Хмільним Лисом (по 10ти бальній плациковій шкалі),
то Лису дам 7, а цьому мабуть 6 баллів.
У Чопі одразу купили квитки у Кошицький вагон (туди й зворотньо). Трохи потинялися на вокзалі,
подивились на відправлення захоньских пасажирів.
Таможений контроль стандартно, у таможеній залі.
Посадка в наш вагон складалася приблизно з 8ми людин. Майже порожній вагон.
На кордоні потяг зупиняється заходять прикордонники(дядько) та таможня(симпатична дівчина) словаків.
Як хтось тут розказував балакають чи то на словацький, чи то на угорський..
У Чиєрні до поїзда дочіпляють інші сидячі вагони.
По дорозі до Кошице кидаєтся у очі жахливий стан більшості вокзальних споруд! Немов війна разом із Швейком
тут пройшла зовсім недавно.
Вагон Чоп-Кошице
У Кошице у нас було майже півдня, до пізнього вечора.
Спальний вагон до Праги виявився доволі шикарним, майже як на картинках в інтернеті.
Для кожної людини підготовлено вже було завтрак (печіво, круасан, хлібці, паштет, пляшка води).
На вокзалі в Празі.
Схеми поїздів (правильне використання тв-панелей, а не те що у Київському вокзалі - понавішали та на кожному один текст - "Требується прибиральниця!")
З обратної дороги відзначу плацик у поїзді Ужгород-Одеса (слава богові, що у ньому нам їхати було тільки
одну годину). Такого раздовбайського вагона я в останні роки ще не бачив. Деревьяні рами такі, що
наче їх витягнули з якоїсь старої дачі, косі та криві. Та ще на додачу тверді полиці.
Можна було б зворотньо з Чопа їхати на Солотвінскьому(він цього разу, ще стояв, встигнути було реально). Але то ризикова пересадка, дуже мало часу, тому було обрано варіант до Мукачева.
