Railwayclub.info main
Welcome, Guest. Please login or register.
Did you miss your activation email?
20.10.21 , 16:10

Login with username, password and session length
Home | Help | Search | Login | Register | References | Blogs | Contact Information

railwayclub.info: train travel answers, travel deals

  discussion

    Тамбур

      Travelogues

        Моє неочікуване літо: Брест, Антонівка і Гайворон

Pages: [1] 2 3 4
Reply | Print
Author Topic: Моє неочікуване літо: Брест, Антонівка і Гайворон  (Read 25703 times)
Sir Dem
Active user

Posts: 1481


View Profile
« on: 12.09.08 , 06:09 »
Share Reply with quote

(Сразу прошу прощения, если данный отчет кому-то из форумчан будет непонятен. Надеюсь в ближайшее время его перевести и выложить здесь же с двумя остальными параллельно на русском. А пока что нашел в себе усилия написать только на родном.)

От нарешті за буденною суєтою, отримавши знову доступ до мережі, знайшов час і потуги описати три свої літні поїздки. На жаль, через обмеженість ресурсів не завжди вдається встигати за подіями і поїздками інших форумчан. Сьогодні викладу перший звіт про поїздку до Бреста, з часом зберуся й намалюю два інших про Львів – Антонівку і Гайворон.

І. Чернігів – Київ – Ковель – Брест і зворотно. 9-11 травня 2008 року.

Вранці в переддень виїзду ні сном, ні духом не міг собі уявити, що буде поїздка, та ще й така! Такий собі рядовий буденний день, навчання і все таке, як звичайно. Коли читав плани й звіти шостої Поїздовки, по доброму заздрив і уявляв величний білоруський форпост, дикувате Заболоття, уже легендарний 952, переживав усі описані форумчанами враження й мріяв собі на далеку перспективу.
Попереду випадало три вихідних, але нічого особливого на думку не спадало. І ось в четвер увечері дзвонить з роботи друг Микола і каже, що непогано було б ці вихідні провести з користю, пропонує мені зметикувати поїздку. Мене охоплюють емоції, зопалу пропоную Харків. Відразу ж сходимось на тому, що хочеться чогось більшого, віддаленішого. І тут на думку спадає Брест – а чому би й ні? Питання з місцем призначення вирішене, виїзд – назавтра вранці, адже треба вкластися в три дні. Отож, о 21 годині, за 10 годин до виходу з дому, починається підготовка – складання плану, пошук інформації – про фортецю, МЗТ, саме місто, ціни, карти і т.д. Близько дванадцятої маю план і зібраний рюкзак. Все-таки мають такі раптові поїздки без попереднього приготування свою родзинку!

туди:
6344  Чернігів – Північна      8.47   13.54
659К  Київ-Пас. – Львів       16.04     1.55 (Ковель)
6309  Ковель – Заболоття   2.10      3.20
6339  Заболоття – Брест-Центр.  4.12     6.50

Альтернативою до 659 була зв'язка
849Л  Київ-Пас. – Луцьк    15.50   22.47 (Ківерці)
6355  Здолбунів – Ковель 22.57     0.39

назад:
6346  Брест-Центр. – Заболоття    17.38  20.01
952    Заболоття – Ковель      20.56   0.33
660    Львів – Київ-Пас.       0.12/46 (Ковель)  10.34
46 автобус  Київ-Полісся – Чернігів 11.50  16.07

Отож, зустрічаємось о восьмій на вокзалі, йдемо за квитками. Пропоную Колі вибір: прямо до Ковеля 659-им або через Ківерці луцькою електричкою. Вибір падає на улюблений львівський, адже сидіти сім годин напередодні насиченого дня не дуже хочеться. Ну то й добре, адже потім уже виявилося, що 6355 Здолбунів – Ковель відмінена.
Беремо два квитки Київ-Пас. – Ковель у загальний вагон, і ніяка святкова дата нас не лякає :). Засмутило тільки те, що зворотних квитків з Ковеля на 11 травня у попередньому продажі не виявилось. Ну й нехай.
Чернігів – Київ. 210 км. П'ять годин їзди із годинною стоянкою в Ніжині – і ви в столиці ;D. Часу мали на те, щоби заповнитися провіантом, купити фотоплівку (як виявилось, жоден кадр не вийшов – злісний Kodak саме в такий момент відмовився робити свою справу >:(). Також стало розуму взяти зворотні квитки зі Львова і не ризикувати.
Йдемо на посадку. Перевірка квитків, і в наших володіннях напівпустий м'якенький вагон. Займаємо вільне купе і рушаємо в дорогу. Час за розмовами і спогляданням неповторної поліської природи проходить непомітно, минаємо Коростень, Білокоровичі (накату на овруцькій колії майже не помітно), Олевськ, Сарни… Поїзд набуває запізнення в 15 хв., зокрема через тягнучку відразу після Коростеня, втім моторний ковельський 2М62 блискуче справляється із задачею і нівелює відставання. Одна половина тебе змушує лягти хоча б на пару годин, інша протестує – як же так, кожна мить цікава, попереду, хай і в темряві, Антонівка, РАЕС… Невдовзі провідник будить вагон: «Наступна Ковель!». У тамбурі з'ясовуємо, що ми до Заболоття не одні. Провідник починає жартувати, мовляв, дизель нас не чекатиме і піде о 1:50, а ми ловимо його на слові, зобов'язуючи у такому разі звозити нас у Львів :).
Тим часом виходимо, а за нами на другій колії стоїть блакитний «бронепоїзд» Д1. Після посадки з'являється якесь непередаване враження радості й бадьорості, коли усвідомлюєш, що ти вже на вирішальній ланці поїздки, надворі друга година, і не розумієш, чи то ще ніч, чи вже ранок. Так чи інакше, влаштовуємо собі сніданок :). Відправляємося із запізненням. Шляхетна пані контролер відразу ж приходить перевірити квитки, від неї дізнаємось, що правильно казати ЗАболоття, а не ЗаболОття, як могло б здатись на перший погляд. Західноукраїнці приємно здивували зараз і в наступну поїздку своїм бажанням чесно брати квитки на повну відстань.
Дива не сталося, і дизель прибув у Заболоття о 3:50, подолавши відстань за законну годину 40 хвилин, а не о 3:20, як це писалося. Міняємо у вагоні гривні (самі напросилися) і нас, недосвідчених туристів, відразу ж «надувають» на курсі. Виходимо, і погляду відкривається велична нічна станція Заболоття, спокій якої порушує масова сумбурна біганина, всі нервують, тягнуть свої клунки. Життя б'є струменем :), будь-який сон як рукою знімає. Тут же на пероні за прийнятним курсом (1 UAH = 420 BYR) проводиться незаконна діяльність :). В запасі 14 хв., ідемо за квитками, черга велика, дехто питає, в якій валюті в касі проводяться операції; кожен тільки й встигає швиденько сказати (вірніше, випалити) заповітне «Центр» або «Полісся» й сунути п'ятірку, як наступний у черзі відразу ж відтісняє його й повторює те саме :). Взяли ми квитки, виходимо на перон – і погляду відкривається знаменита будка, де сидять охоронці українського кордону. Ніхто нічого не дивиться, навіть у паспорт погляд лише символічний – і ми вже в білоруському ДР1А, який відразу ж справляє враження про країну-господарку чистим салоном і м'якими доглянутими сидіннями. З запізненням, коли всі бажаючі сіли, відправляємось. Незвично для українського вуха звучать оголошення радіоінформатора російською. Дівчина-контролер розносить міграційки, заповнюємо їх, вписуючи навмання вул. Гоголя, 12/12 як приймаючу адресу. У вагоні починається страшенна толока, обмін товаром. Нам теж пропонують, але ввічливо відмовляємось.
А за вікном уже Білорусь! Прибуваємо в Хотислав, двері не відчиняються, до вагону спершу заходять митники і, привітавши всіх із святом, починають свою роботу. Один світив під сидіннями якимось шукачем, може хто підкаже, що то таке. Згодом з'явився прикордонник. На вулиці світає, і ми відправляємось назустріч незнайомому місту.
Останні візити до Гомеля і Мінська у 2002 році залишили про сусідку найтепліші враження, і, забігаючи наперед, після цієї поїздки ці враження ще більше посилилися! Порядок в усьому, чистота, засіяні поля, павільйони на кожному з.п.! От тільки валюта така, що в нас до кінця дня зібралася добряча жменя довгастих тисяч, сотень і калькулятор під рукою :). Не вистачає все-таки копійок.
У напівдрімоті долаємо дорогу (на під'їзді до міста дивує перетин колій нашої і влодавської ліній під прямим кутом, я такого з широкими коліями ще ніколи не бачив) і опиняємось у Бресті. Біля першої платформи варшавської сторони стоїть тереспільський поїзд із дерев'яними сидячками (хороший комфорт від PKP, нічого не скажеш :)) і таким цікавим електровозом; оглядаємо красень-вокзал. Купуємо зворотні квитки. Неспішно направляємось по вул. Героїв Оборони БФ, попутно заходимо в парк і милуємось доглянутістю зелених насаджень, натягнутими прапорами й національними закликами над своїми головами, далі око радує ставок з містком, немов іграшковий. Але поки що навмисно не звертаємо ні до центрального входу фортеці , ні до північного, а впевнено крокуємо через Брест-Західний до самого кінця вулиці. Двоє наївних захотіли отак просто побачити Буг, польський кордон і Тереспіль на тому боці :). Замість цього побачили прикордонну заставу :) і спішно розвернулися назад. Але на цьому намагання двох упертих диверсантів не закінчились, тому біля військового кладовища ми взяли праворуч і вийшли до того каналу, що омиває фортецю з півночі. Не переходячи його, ідемо попід парканом все в тому ж польському напрямку, а то виявляється паркан все тієї ж застави, там військові розмовляють і службові собаки сидять у клітках. Ми назад. Але не здаємось, переходимо канал, опиняємось біля недіючого входу до фортеці і вздовж нього по стежці уперто ідемо у відомому напрямку. Врешті-решт бачимо з-за повороту місток, по ньому ходить озброєний вояк. Ми зразу подумали, що то вже кордон, але ні. Втім далі вже не пішли, вернулися назад і пройшли до північного входу рибацькою стежечкою вздовж каналу. Там дуже цікаво, збереглися оборонні будови фортеці. Ну а сама фортеця, звичайно ж, нікого не залишить байдужим. Це непередавані враження, там проникаєшся всім її духом, славою. Кожна будова несе в собі особливе. Ми провели там три години, після чого вийшли центральним входом, забралися на місток через Мухавець. А після цього, звичайно ж, до МЗТ. Привітлива касирка щиро прийняла українського студента за свого, вказавши на єдність наших народів. Після спілкування з такими людьми без того добрий настрій піднімається ще більше, відчуваєш себе вдома. Ну а сам музей… Читати й дивитись фото – це одне, а побачити – зовсім інше! Після відвідин музею запас емоцій і вражень вичерпано остаточно, ноги вже не слухаються, і ми скорочуємо нашу програму огляду міста, затоварюємось і звертаємо з охайного проспекту Машерова на вул. Маркса, зупиняємось перепочити і прямуємо до вокзалу. Які ж все-таки красиві вулиці міста – зелені, з пішохідними зонами, фонтанчиками для пиття! Дуже сподобався храм на перехресті чи то Гоголя, чи то Пушкінської з Радянською.
На вокзалі коротаємо залишок часу, міняємо рублі, які лишилися (чомусь лише одна каса працює з гривнею, та й там касирка немало здивувалася; хоча курси, як і писали, цілком прийнятні, не так, як на українських вокзалах). Переходимо в приміський павільйон, я переписую розклади. Серед іншої маси пасажирів за мовою впізнаємо ковельців, які, напевне, вдало реалізували товар і в очікуванні дизеля між іншим дозволяють собі лайку. В залі з'являється працівник органів і робить землякам суворе попередження.
На платформі проводимо поглядом київські вагони. Врешті-решт, під акомпанемент двомовного оголошення диктора (також дуже цікаво слухати) подали наш дизель. Відразу після відправки дякуємо місту й країні за такий теплий прийом, обіцяємо неодмінно повернутися і після перевірки квитків падаємо у глибокий сон. Прокидаємось у Малориті, де вийшла переважна більшість пасажирів, і уже з виглядом досвідчених місцевих пасажирів чекаємо Хотислава. Митників уже значно менше, ніж було уранці, дошукуються вони менш ретельно, прикордонник забирає виїзну міграційку і бажає всіх благ. В останній раз на сьогодні ми виходимо на білоруську землю, спостерігаємо, як уся ця братія прямо на виході із станції перевіряє місцевих пасажирів, які  бажають підсісти, і відправляємось в рідну Україну. В Заболотті знову символічно проходимо через «мешканців» будочки, і погляду відкривається неперевершений різьблений вокзал станції, тепер уже в променях вечірнього сонця. Ну і 952 на другій колії! Вантажно-пасажирські для мене – особливий предмет любові і цікавості. Саме через це відразу відпав швидший варіант повернення через Гомель (664 + 669). Поїзд сьогодні складався з двох вагонів: одного переробленого (можна сказати, гомельської сидячки) і одного звичайного плацкартного, поганенький зовнішній вигляд якого було повністю нівельовано хорошим внутрішнім станом і м'якою оббивкою (я навіть зробив припущення, що вагон з пасажирського рейсу), а також двох теплушок в голові составу і М62. Хвилин за двадцять до відправлення пасажирів починають запускати. Ми займаємо купе і влаштовуємо собі розкішну вечерю. Не сподобалось виключно одне – частина контингенту – в неділю до Києва саме їхали заробітчани з усіма вихідними наслідками: пиятикою, лайкою. Але для мене в даному випадку визначальним є одне – аби не буйні й не дуже шумні були. Цього не було (вони собі мирно пересувались в тамбур курити), то й добре. Квитки ми на станції не купували навмисне. Орех писав, що провідники негативно відреагували на куплені квитки; тоді я мав здогади, що куплений на станції квиток не дає права вважати його купленим саме на 952, а такий поїзд потребує підтримки. Невдовзі після відправлення мої здогади підтвердились: прийшла провідниця з касовим апаратом, привіталася і видала нам квитки, подякувала і записала суми до себе в блокнот. На квитках вгорі позначка не просто Ковель або Ковель ТЧ-7, а Ковель ЛВЧД-14, тобто вона дозволяє ідентифікувати саме виручку, яка надходить від трьох ковельських вантажно-пасажирських рейсів.
Після цього спостерігаємо за вікном волинські заболочені пейзажі, а коли сонце зовсім ховається, лягаємо відпочивати. Дається в знаки ніч без сну і насичений день. Але ось уже й Кримно – перша мегастоянка. Вона затягнулась, й замість 45 хвилин склала годину. Не встигаємо розігнатись, як уже Вижва за вікном. Стоїмо годину з хвостиком (в графіку 58 хв.). Маруся постійно дає гудок, але ніяк не наважується рушати. Микола нервує і йде до провідниці. Вона запевняє, що раз прибуття в 0.33, значить і прибудемо в стільки, ні хвилиною пізніше. Просто рух зараз насичений і нашому не дають виходу, але він догонить. Тож просить не переживати і чекати відправки, тут більша половина пересідає на київський. Ну то й добре. Справді, за сорок хвилин долітаємо до Ковеля, дякуємо провідниці за класну поїздку і за такий хороший поїзд 8). Вона доброзичливо посміхається: «А ви переживали! Ми завжди приходимо вчасно.», бажає успіху й показує, де стоїть київський. Швиденько знаходимо свій загальний, показуємо квитки, сонний провідник здивовано каже, що вони вчорашні, а ми йому контраргумент – так вони ж зі Львова! Після чого той беззаперечно звільняє прохід, і ми вже у вільному купе. Рушаємо, сон вбиває наповал, і десь далеко-далеко через сон чуються голоси і співи п'яних заробітчан, які згодом підсіли. Їх наче заспокоюють, але марно. Я просинаюсь уже за Коростенем. Вагон сильно наповнився, нічних діячів уже не впізнати – жаль дивитися на ці «замучені» обличчя. Прибуваємо в Київ. На цьому остаточно закінчується залізнична частина поїздки.
Але не закінчується все цікаве, адже попереду поїздка додому правим берегом Десни ч/з військові містечка Десна й Гончарівське на такому омріяному рейсі з АС «Полісся». Рейсів цих усього два, бажання обкатати виникло дуже давно, адже місця там красиві, та й Вишгорода ми ще не бачили. Незважаючи на те, що відстань майже така ж, як і лівим берегом, бус її долає за чотири з гачком години, адже петляє Десною і робить, крім того, два заїзди на сторону. Ну і якість дороги, звичайно, не та, хоча швидкість руху наче й нормальна.
Часу небагато, тому відразу їдемо з «Вокзальної» до «Контрактової площі», де пересідаємо на 12 трамвай і майже без часового запасу дістаємось пл. Шевченка. Швиденько біжимо до каси, замовляємо два квитка до Чернігова. Касирка округлює очі, перепитує, чи до Чернігова точно і, дивлячись як на божевільних, видає нам квитки по 32 гривні кожен, в їх складі 7 грн. – станційний збір. Прямо як КЗБ на залізниці :). Тепер круглі очі у нас :). Але ж яке видовище попереду! Попутно бачимо, що на стенді відправлення тепер з'явилися рейси до Чорнобиля, при чому десь писали, що вони через Поліське із заходом у Вільчу.
У салоні Karosи чернігівського АТП опиняється всього два пасажира з квитками, усі інші розумні; відправляємось. Спочатку вражає уяву гребля і саме Київське море, далі милуєшся поліськими борами і селами. Свій колорит мають військові містечка. У Десні, до речі, щосили намагався побачити їхню загадкову залізницю, але чи поїхали не тією частиною селища, чи не додивився…
Ну ось і дім рідний. Радість від зустрічі з домом повністю перекривається ностальгією за побаченим, хочеться вернутись і повторити все знову і знову. Це для мене завжди найболючіший момент за всю поїздку, відхожу довго :(.
« Last Edit: 12.09.08 , 06:09 by Sir Dem » Logged
Серый_Лис
Active user

Posts: 662


View Profile
« Reply #1 on: 12.09.08 , 07:09 »
Share Reply with quote

Дуже гарно, навіть не зважаючи на те що я не зовсім люблю читати на рідній мові!
Logged
opex
Guest
« Reply #2 on: 12.09.08 , 08:09 »
Share Reply with quote

Чудове оповідання, таке оптимістичне ;)

Доречі, на центральному АВ Києва з мене взяли зборів у серпні аж 10,50.
Logged
Пётр_35-ый
Active user

Posts: 352


View Profile
« Reply #3 on: 12.09.08 , 09:09 »
Share Reply with quote

Так а чего же тут непонятного?
Мову пока ещё не забыл, поэтому читать могу и без перевода.
 ;)
Logged
Sir Dem
Active user

Posts: 1481


View Profile
« Reply #4 on: 12.09.08 , 12:09 »
Share Reply with quote

Спасибі колегам за хороші відгуки і розуміння! Надіятимусь надалі не підвести і продовжити в такому ж оптимістичному дусі ;)
До Ореха: а яка взагалі природа цього збору, за що людина має викидати гроші в повітря? За шматочок паперу чи за послугу "приємного спілкування з люб'язною касиркою"? Звичайно, переважна більшість піде й заплатить у бусі, а на тебе подивляться як на ненормального, ще й водій бурчатиме.
Logged
Серый_Лис
Active user

Posts: 662


View Profile
« Reply #5 on: 12.09.08 , 16:09 »
Share Reply with quote

а яка взагалі природа цього збору, за що людина має викидати гроші в повітря? За шматочок паперу чи за послугу "приємного спілкування з люб'язною касиркою"? Звичайно, переважна більшість піде й заплатить у бусі, а на тебе подивляться як на ненормального, ще й водій бурчатиме.

Первоначальная природа станционных сборов - плата за то что пассажир ожидает автобус не под открытым небом, а в помещении, имеет возможность пользоваться определенными удобствами (покупка билета, туалет, справка, расписание, буфет, камера хранения). Но так было в 50-60е гг. Потом сборы стали брать по привычке. Сейчас мало где вывешено за что сколько берется, а лет 5-7 назад практически на каждой АС висела таблица образования стоимости билетов, так этот автостанционный сбор был 15-25% (в каждой области свой) от тарифа.
Не каждый водитель берет за проезд меньше, чем в кассе (хотя большинство, всё-же меньше). Однажды я попытался умничать, чего это вы хотите 4 грн., если билет в кассе стоит почти 4 грн, так туда еще входят АСсбор, страховой сбор, НДС и в кассе действует студенческий, на что я был невежливо послан в ту же кассу.
Logged
Zheleznodorozhnik
Active user

Posts: 965


View Profile
« Reply #6 on: 12.09.08 , 20:09 »
Share Reply with quote

А що там за залізниця,у Десні?
Logged
Maxy
Главный
Active user

Posts: 23198


View Profile
« Reply #7 on: 12.09.08 , 21:09 »
Share Reply with quote

Quote
А що там за залізниця,у Десні?
У Десні - залізниця в межах військової частини і полігону, цілком ІЗОЛЬОВАНА, тобто з залізничною мережею УЗ НЕ СПОЛУЧАЄТЬСЯ.

Ось тут є трохи фотографій:

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=65774&LNG=RU#picture

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=65775&LNG=RU#picture

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=105125&LNG=RU#picture

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=105126&LNG=RU#picture

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=105129&LNG=RU#picture

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=105127&LNG=RU#picture

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=105131&LNG=RU#picture

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=105132&LNG=RU#picture

http://www.parovoz.com/newgallery/pg_view.php?ID=105227&LNG=RU#picture
« Last Edit: 12.09.08 , 21:09 by Maxy » Logged
Megapups
Active user

Posts: 12628


View Profile
« Reply #8 on: 12.09.08 , 21:09 »
Share Reply with quote

Мені дуже сподобалось. Я собі прямо все уявляв під час читання: літо, тепла ніч, квакають жаби, стрекочуть цвіркуни, українсько-білоруський кордон....
Особливо зараз, коли на вулиці +4 і дощить цілими днями.
« Last Edit: 12.09.08 , 22:09 by Megapups » Logged
Zheleznodorozhnik
Active user

Posts: 965


View Profile
« Reply #9 on: 12.09.08 , 22:09 »
Share Reply with quote

Мне интересно,а каким боком туда завезли вагоны,ну и какое путевое разветвление...
Logged
Tags: brest haivoron antonivka-zarichne 
Pages: [1] 2 3 4
Reply | Print
Jump to:  

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.8 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!
Google visited last this page 30.07.13 , 22:07