Крім того, НМД, більшість безквитковий проїзд за крадіжку, як таку, не вважає. "Нє, ну а чо такова то я сдєлал?"
Я сильно підозрюю, що у багато хто з "зайців" якось принципово по-різному ставиться до крадіжки товару (взяв і не оплатив) у магазині й до крадіжки послуги перевезення (скористався й не оплатив) у системі масових перевезень. (
Maxy, це й до Ваших повідомлень коментар.)
Коли людина краде з полиці пляшку пива, вона розуміє, що це конкретна пляшка, яку хтось виробив, і що на те, щоб виробити цю конкретну пляшку, той виробник витратив якісь гроші, і ці гроші (на сировину, зарплату працівників тощо; вже не будемо про прибуток, про зарплату працівників магазину і т.д.) цьому виробнику повертає покупець, споживач цієї конкретної пляшки.
А от коли людина сідає в електричку, підозрюю, що у неї такої "прив'язки" може й не бути. Тобто хід думок (чи скоріше підсвідомої логіки) такий: "Електричка все одно є, вона все одно їздить, зі мною чи без мене. Звідки беруться на це гроші — а хрін його знає; мабуть, з якогось абстрактного бюджету..." (зауважимо в дужках: розуміння того, що бюджет формується з наших же податків, те, що держава з її грошима — це всі ми, в таких мізках теж якось не дуже живе), "...і якщо конкретний я не заплачу за проїзд, електричка їздити не перестане".
Навіть у маршрутці така людина заплатить з більшою ймовірністю, ніж в електричці, й є, гадаю, дві причини. Перша з них "технічна": менші розміри й кількість пасажирів полегшують водієві контроль. Друга ж психологічна, ментальна: та сама менша кількість пасажирів (а можливо, ще й розуміння того, що в деяких випадках маршрутка може належати самому водієві) утруднюють оте підсвідоме "абстрагування", яке я описав вище (від якихось "далеких" держави, УЗ, "Київпастрансу" тощо, які існують _нібито_ "самі по собі", не за _мої_ конкретні гроші, й та електричка їздить _нібито_ "сама по собі", не за мої конкретні гроші, які я плачу чи не плачу за проїзд).
