Railwayclub.info main
Welcome, Guest. Please login or register.
Did you miss your activation email?
20.08.17 , 08:08

Login with username, password and session length
Home | Help | Search | Login | Register | References | Blogs | Contact Information

railwayclub.info: train travel answers, travel deals

  discussion

    Retro

      Красноармейск - Лозовая - транзит: Виртуальный музей

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 [10]
Print
Author Topic: Красноармейск - Лозовая - транзит: Виртуальный музей  (Read 60078 times)
pabel
Active user

Posts: 3339


View Profile
« Reply #90 on: 02.04.17 , 08:04 »
Share

Бачив 27.03 по Покровську на 4-й колії диво-зчіп з 10 платформ (з них 8 - з РШР), 2 пасажирських і 2 критих вантажних вагонів під 2ТЭ10М. Таких у нас немає - найближчі у Слов'янську. То ж, робимо висновки...
Logged
pabel
Active user

Posts: 3339


View Profile
« Reply #91 on: 19.07.17 , 10:07 »
Share

В 1913 році, коли питання будівництва приватного рейкового під’їзного шляху, - спочатку вузькоколійного, потім ширококолійного, - від Новоекономічного рудника Донецько-Грушівського акціонерного товариства кам’яновугільних і антрацитових копалень до станції Гришине Катерининської залізниці було остаточно вирішено, постало питання інше: яким чином обслуговувати інші рудники, що закладалися тоді в Добропіллі, Липовій балці, на Лисій горі та в Сазоновій балці тощо. Так з’явився проект «Гришинських Північних колій», однією з яких, на думку Ради З’їзду гірничопромисловців півдня Росії, мала бути «гілка на Григоріївку».
 
Згідно із задумом власника Григоріївського рудника, генерал-майора В.С.Токайшвілі, під’їзною колією до його підприємства мала бути гілка протяжністю 4 версти від роз’їзду Сухецький до межі маєтку Григоріївка, що в Липовій балці. Тут і видобували вугілля в кустарний спосіб,- як особисто генерал-майор, так і більш дрібні орендарі й артільники. Безпосередньо до шахт мали примикати ґрунтові й рейкові під’їзні шляхи від кінцевої станції «гілки на Григоріївку». Станом на 1915-1916 роки, обсяги вивезення вугілля з шахт у Липовій балці, за сприятливих умов, оцінювалися в 4-6 млн. пудів (65-98 тис. тон) на рік. Крім вугілля, передбачалося вивезення хлібу, оскільки поруч по селах і хуторах працювали млини.
 
Відповідь Міністерства шляхів сполучення стала для генерала справжнім «холодним душем». Гілку на Григоріївку будувати за рахунок держави в профільному відомстві… погодилися, але за умови повної компенсації витрат на будівництво з боку власника Григоріївського рудника. Такі умови генерала не влаштовували. Що стосується державних чиновників, то їх не влаштовувала якість вугілля, що видобувалося в Липовій балці (марки «Т»), а також нестабільність показників вуглевидобутку (400 тис. пудів на рік у 1909 році, 30 тис. пудів у 1914 році). За таких умов ризикувати державними коштами, до того ж – в умовах імовірної близької війни із Німеччиною й Австро-Угорщиною, було надто ризиковано.
 
Що ж собою являв «Сухецький роз’їзд» до революції 1917 року, і де він був розташований? Це була звичайнісінька будка колійників із колодязем з питною водою. Будка розташовувалася на 11-й версті від станції Гришине на ділянці колії Гришине – Добропілля (будувалася в 1914-1916 роках) поруч із переїздом – залізничне полотно тут перетинала ґрунтовка. В сучасному розумінні – це район передвхідного світлофора станції Родинська з боку станції Мерцалове. Назву «роз’їзд» унаслідував від найближчого населеного пункту – Сухецької колонії, де проживали німці лютеранського віросповідання. Від колонії до будки було 900 м.
 
В 1916-1918 роках, здавалося, була остаточно вирішена доля Сухецького роз’їзду. Весною 1918 року його мали відкрити для прийому вугілля. Шахти на правому схилі Липової балки мали обслуговуватися рудниковою вузькоколійкою із кінною тягою, де вугілля доставлялося би на вантажний пункт роз’їзду вагонетками. Це було б у 5,5 разів дешевше, аніж везти вугілля гужем на станцію Мерцалове, або майже втричі дешевше, аніж гужем на той самий Сухецький роз’їзд. Шахти на лівому схилі Липової балки мали обслуговуватися станцією Паровична (західніше сучасної Никанорівки Добропільського району), яка передбачалася на проектованій залізничній лінії Гришине (Сухецький) – Краматорська. До останньої мали примикати ґрунтовки й шахтні вузькоколійки.
 
Восени 1918 року революційні події в країні перетнули точку неповернення, й владі вже було не до Сухецького роз’їзду. Роздільний пункт як, власне, роз’їзд так і залишився на папері. Збереглися декілька карт 20-х років минулого століття із позначенням Сухецького роз’їзду, та всі вони – по лінії Геологічного комітету, а не Наркомату шляхів сполучення…
 
Втім, історія «Сухецької будки» на цьому не закінчилася. Сама капітальна споруда існувала аж до Другої Світової війни (залишки її фундаменту ідентифікуються й досі), а колодязь ще довго поїв водою мешканців села Сухецьке. Старожили досі згадують добрим словом цю «м’яку воду». Але і це ще не все: в середині ХХ століття біля зруйнованої будки зупинялися приміські потяги. Завітайте до Сухецького і послухайте старожилів, як вони рано вранці поспішали на ранкову «електричку» на «Сухецьку будку»…
Logged
Костя1
User

Posts: 44


View Profile
« Reply #92 on: 07.08.17 , 19:08 »
Share

Їхав 1 серпня через Добропілля на Краматорськ. Між Ганнівкою та Новотроїцьким є переїзд. Колія навколо почищена від трави, однак десь +50 м в обидві сторони - здається, що лінія взагалі не використовується. Так от - будівля чергового по переїзду була знищена і йшли роботи з будівництва нової, з бетонних блоків
Logged
pabel
Active user

Posts: 3339


View Profile
« Reply #93 on: 09.08.17 , 12:08 »
Share

Станція РОДИНСЬКА: не вугіллям єдиним…

До облаштування станції Родинська приступили в 1951 році, коли від головної колії в напрямку Красноармійське (Покровськ) – Добропілля був побудований розвантажувальний тупик, почали формувати колійний розвиток, а також будувати під'їзні колії до шахт «Родинська» № 2 ім. XXI З'їзду КПРС (нині – «Білицька»), а пізніше – і до інших шахт. Офіційною датою відкриття станції вважається лютий 1952 року, хоча будівельні роботи тут тривали ще досить довго. Облаштування станції завершилося лише в 1955 році. Пасажирську будівлю («вокзал») звели в 60-х роках. Вже в 1954 році станція відправляє перші вугільні маршрути в напрямку Красноармійського. Докучала нестача вивізних локомотивів. Працівники станції скаржилися: щоб відправити їх вагони на Красноармійськ – паровозів не виділяється. Зате з боку Добропілля протягом визначеного часу проходило кілька паровозів резервом, але вони не забрали вагони з вугіллям. Що стосується маневрових паровозів, на станції їх було спочатку 2, а з 1962 року – 3 одиниці, - вони застосовувалися як для формування-розформування маршрутів, так і для подачі вагонів на шахтні станції і вивезення вугілля з останніх.

В 1960 році станція Родинська відправила 2,57 млн. т (з них практично весь обсяг займав вугілля, 1,6 тис. т – металобрухт, рейки тощо), а прийняла – 286 тис. т різних вантажів (з них близько 164 т – будматеріали, близько 53 т – ліс тощо). Серед прийнятих по станції Родинська вантажів зустрічаються також машини, харчові продукти (рибо, пиво, борошно, сіль, цукор, макаронні вироби), зворотна тара. У 1964 році обсяг відправлення вантажів на станції зріс на 34 %, а прийому – на 58 %. З 1964 року на напрямку Красноармійськ – Добропілля – Лозова (сполучна гілка Дубове – Мерцалове була побудована до 1960 року) вантажні поїзди повели тепловози, які витіснили до 70-х років на поїзній роботі морально застарілі паровози. Щодо маневрової роботи, тут останній паровоз випустив пару в 1976 році.

Отже, вантажообіг станції в 50-ті – 70-ті роки минулого століття був високим. Одна тільки шахта «Краснолиманська» давала до 500 вагонів вугілля на добу, а «Родинська» № 2 – до 150 вагонів. Згідно технічно-розпорядчого акту станції Родинська за 1960 рік, колійний розвиток станції Родинська в 1960 році включав у себе наступні колії: приймально-відправну для вантажних і пасажирських поїздів № 3, з пасажирською платформою і приміщенням для навантаження-розвантаження багажу – тоді ще в вагоні, знятому з рейок; приймально-відправні для вантажних поїздів №№ 1, 2, 4 (колія № 1 – головна, на колії № 2 допускався відстій пасажирського поїзда під час схрещення двох пасажирських потягів); накопичувальну й приймально-відправну на шахти; приймально-відправну на шахти; для накопичення вантажу на Красноармійське (дві колії); витяжний тупик; з'єднувальна колія й запобіжний тупик (з боку шахт № 2 «Родинська» і «Краснолиманська»). Старі залізничники, які працювали на станції в 60-х роках, стверджують, що робота з формування маршрутів фактично проводилася на трьох коліях, чого було, звичайно ж, мало для безпроблемного забезпечення безперебійної роботи станції, яка обслуговувала 6 шахт і 2 збагачувальні фабрики. Пізніше став до ладу й асфальто-бетонний завод. Але безперебійність забезпечували.

З перших днів роботи станції тут зупинялися робочі (приміські) поїзди Красноармійське – Добропілля. Досить тривалий час вони зупинялися й біля Сухецької будки, в 2 км північніше Родинської. З 1963 року через станцію Родинська курсували 2 пари приміських поїздів у сполученні Дубове – Красноармійське, одна з яких з 1965 року курсувала в складі дизель-поїзда Іловайського депо. У 1969 році маршрут слідування дизель-поїзда був продовжений до станції Лозова. У 1979 році через Родинське курсували також 1 пара дизель-поїздів у сполученні Попасна – Добропілля, 1 пара – Красноармійськ – Вітерець (з 1981 року продовжено до Дубово), 2 пари – у сполученні Легендарна – Красноармійськ. В 90-ті роки ХХ століття приміські поїзди, за відсутністю автобусних рейсів, стали справжньою «паличною-виручалочкою» для родинців. Але це – колись… Останній приміський потяг прослідував станцію Родинська восени 2007 року, господарський із можливістю проїзду пасажирів – у 2009 році. Та вантажна робота станції, пропуск транзитних вантажних й робочих поїздів, - в тому числі від Покровська до Дубового, - тривають досі, й не думають припинятися.


Станція Родинська, 60-70-ті роки ХХ століття. Фото з особистого архіву В.Гордєєва. Оригінал міститься тут
« Last Edit: 09.08.17 , 12:08 by pabel » Logged
pabel
Active user

Posts: 3339


View Profile
« Reply #94 on: 10.08.17 , 16:08 »
Share

СТАНЦІЯ МЕРЦАЛОВЕ: ВОГНИК У СТЕПУ

Роз'їзд Мерцалове було відкрито у 1915 році, разом із залізницею Гришине (Покровськ) - Добропілля. Полустанок названо на честь колишніх землевласників - Мерцалових. Найвідоміший з цього роду поміщиків, І.А.Мерцалов, вважається одним із засновників тонкорунного вівчарства на сході України. Даний роз'їзд до революції 1917 року був пунктом примикання проектованої колії в напрямі Золотий Колодязь - Лозова, що і було в загальних рисах «відображено» у 1957-1961 році. У 1917 році по станції робили зупинку товаро-пасажирські потяги. Станом на 1917 рік, по роз'їзді Мерцалове було укладено 6 станційних колій, з них 2 - тупикові. Були споруджені пасажирська будівля і пасажирська платформа, а також крита й відкрита товарні платформи, пакгауз. Були наявні й орендні ділянки під склади вантажів. Штат станції складався з 4 чоловік: начальника станції, його помічника, сторожа і стрілочника. В перспективі передбачалося укладання 6 колій (з них 1 - тупик) і подовження 2 тупикових станційних колій, а також будівництво проміжної пасажирської платформи. Втім, ці плани були надовго законсервовані у зв'язку із активною фазою збройного протистояння 1918-1920 років.

У 20-х - 30-х роках минулого століття станція Мерцалове виконувала навантаження лише сільськогосподарських вантажів. Станом на 1923-1924 роки, до станції тяжіли такі об'єкти: 2 кузні, 3 вітряні і 1 паровий млин в колонії Шахове (колишня Роза Люксембург, 2-3 версти від станції), 2 вітряні млини в селі Ново-Олексіївка (Никанорівка, - 2 і 2,5 версти від станції), паровий млин в Убєжище (Суворове, 5 верст від станції), кузня в селі Іванівка (7 верст від станції), 3 кузні і 2 вітряні млини на хуторі Кутузівка (7-8 верст від станції), кузня в селі Кучерів Яр, а також паровий млин і олійниця в селі Шахове (колишнє Октябрське, 9 верст від станції). У 1934 році станція Мерцалове прийняла 0,4 тис. тон, а відправила - 6,5 тис. тон вантажів, переважно - сільськогосподарського призначення. В районі станції вже працювала Мерцалівська МТС.

Значення станції Мерцалове почало зростати наприкінці 50-х років минулого століття, коли звідси почали будувати залізницю в напрямі станції Дубове. Колійний розвиток станції Мерцалове в 1960 році включав у себе 6 колій, в тому числі: приймально-відправний для вантажних і пасажирських поїздів на Родинську і Добропілля (№ 1, з пасажирською платформою; перегін Мерцалове - Облачний був добудований в 1961 році, проміжна пасажирська платформа між 1-м і 2-м коліями - до 1962 року), приймально-відправний для вантажних поїздів на Родинську і Добропілля (№ 2), вантажно-розвантажувальні (№ 3 з вантажною платформою і № 8), ходова (№ 8), вагова (№ 10). До станції примикали одноколійні перегони Мерцалове - Добропілля і Мерцалове - Родинська, допустима швидкість потягів - 25 км/год.; застосовувалася електрожезлова система (на перегоні Мерцалове - Облачний з 1962 року застосовувався релейний напівавтоматичний захист). При прийомі поїздів на станцію, маневрова робота припинялася за 10 хвилин до підходу поїзда. Одночасний прийом і відправлення поїздів з (на) Родинської (-у) і Добропілля не допускався: при одночасному підході, у вхідного сигналу затримувався поїзд, що прибував зі станції Добропілля.

Станом на 1960 рік, вантажообіг станції Мерцалове склав 86,6 тис. тон, з них 15,2 тис. тон - відправлення (12,5 тис. тон - пшениця), 71,4 тис. тон - прибуття вантажів. Номенклатура прийнятих станцією вантажів: баласт для залізниць - 41,5 тис. тон (будівництво колії в Дубовському напрямі), пшениця - 6,4 тис. тон, каміння будівельне - 4,2 тис. тон, ліс - 4,1 тис. тон, пісок-земля-глина - 3,1 тис. тон, шпали - 3,0 тис. тон, рейки - 1,5 тис. тон, кам'яне вугілля - 1,4 тис. тон, дизельне пальне - 1,4 тис. тон. Показники вантажообігу станції Мерцалове за 1960 рік перевищували аналогічні за 1934 рік у 12,6 разів. У 1964 році вантажообіг станції Мерцалове склав 38,4 тис. тон, що в 7,0 разів більше, ніж в 1934 році, але в 2,3 рази менше, ніж в 1960 році. Таке падіння вантажообігу пояснюється закінченням будівництва залізниці Дубове - Мерцалове. Станція відправила 13,8 тис. тон вантажів, в тому числі: 2,9 тис. тон пшениці, по 1,4 тис. тон ячменю і кукурудзи, 1,0 тис. тон насіння олійних тощо. Прибуття вантажів на станцію становило 24,5 тис. тон, в тому числі: каміння будівельне - 9,0 тис. тон, баласт для залізниць - 4,1 тис. тон, ліс - 2,9 тис. тон, дизпальне - 1,7 тис. тон, бензин - 1,5 тис. тон, борошно - 1,0 тис. тон.

Навантаження мінеральних матеріалів у великих обсягах по станції Мерцалове розпочалося нещодавно, не дивлячись на те, що у 20-х роках минулого століття було відкрите Мерцалівське родовище кварцу. З 90-х років тут відвантажують глину, для чого ЗАТ «Глини Донбасу» побудувало по Мерцалово виробничу базу. В 70-90-х роках велося будівництво шахти-гіганта «Добропільська-Капітальна» із під'їзною колією до станції Мерцалове. Не дивлячись на те, що будівництво законсервували, а колію демонтували, проект має свої перспективи. Так, у 2006 році Кабінет Міністрів України визнав доцільним повторне будівництво цієї шахти. І можливо, що ми у найближчому майбутньому побачимо станцію Мерцалове серед вугленавантажувальних.


Схема колійного розвитку станції Мерцалове в 1917 році. Оригінал - тут
Logged
Tags: transitive museum krasnoarmeysk 
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 [10]
Print
Jump to:  

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.8 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!
Page created in 0.137 seconds with 20 queries.